”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (10 додано)

Оптимізація чи продовження русифікації?

image

Сьогодні в Україні немає жодної людина, яка б не знала про трагічні й криваві події на Донбасі, що почалися півтора роки тому. Чому це трапилось? Причин тому багато – і глибинних, і тих, що на поверхні.

Але однією з головних причин, а можливо, й головною, було те, що влада регіоналів, яка протягом більше двадцяти років домінувала тут, демонстративно і нахабно ігнорувала та всіляко принижувала українську мову, українську культуру, українську історію – все те, що закладають у душі дівчат і хлопчаків школа та вчителі, все те, що робить людину не просто людиною, а громадянином і патріотом України. Бо жити в країні і не любити її, як це траплялось (і, на превеликий жаль, спостерігається ще й зараз), це, м’яко кажучи, дуже погано. Мабуть, тому кількість україномовних шкіл на Донбасі не збільшувалась – розвиток української мови та історії не входив до стратегічного плану регіоналів, які були прибічниками Росії. І цього вони ніколи не приховували.

Гадалося, що після звільнення міст і сіл Донбасу від сепаратистів, які за короткий час наробили тут немало лиха, ще більше запаморочивши голови населення «русским миром» і «русским духом», оновлена (точніше, начебто оновлена) українська влада зробить все, щоб помилки, що накопичувались у регіоні десятиліттями, виправити якомога швидше. Звернімо увагу на те, що значна частина населення, відчувши на собі всі «принади» сепаратизму, сама потягнулася до всього українського – мови, культури, історії, традицій, національної символіки, гімну. Треба подякувати Путіну, який аполітичних людей зробив патріотами, а патріотів – супер-патріотами і навіть героями.

На превеликий жаль, сталося зовсім не так, як бажалося багатьом українцям. Чимало чиновників, які працюють на місцевих рівнях влади, залишаються консерваторами, якщо не сказати – «совками». Більш того, вони продовжили нищити українську мову, яка і так на Донбасі в немилості. Ось вам нагальний приклад.

Уже майже місяць, як головною подією міста Костянтинівка Донецької області є заходи, що призведуть до закриття україномовної ЗОШ № 1, внаслідок чого школу ліквідують на наступний навчальний рік. Начальниця управління міської освіти Ольга Барабаш доповіла на обласній серпневій колегії освіти, що вона закриває цю школу. ЇЇ поправили, що закриття та оптимізація – це компетенція сесії міської ради. Але розмови вже пішли по місту. Батьків, які хотіли віддати дитину в цей навчальний заклад, відверто запитували: «Куди ви її віддаєте? Адже школа буде закрита». У результаті такої відвертої пропаганди більше 100 дітей пішли зі школи і станом на 1 серпня в ній залишилось 148 учнів. Заяв у перший клас на навчання українською мовою залишилося тільки 11. Звичайно, що перший український клас начальниця тут же заборонила відкривати. Щоб не залишитись узагалі без першого класу, директор набрав 20 першокласників до першого класу з російською мовою навчання, але начальниця залишає цей клас навчатися не в школі, а в дитячому садочку. Отже на 31 серпня 2015 року школа з закладу з українською мовою навчання перетворилась на двомовну школу завдяки «патріотичній» роботі нової начальниці міської освіти Ольги Барабаш.

Але на цьому вона не зупинилась і вже 1 вересня (!?) видає наказ № 205 «Про раціональне комплектування класів на 2015/ 2016 рік згідно з листом від міського фінансового управління Костянтинівської міської ради”, яким вона наказує 4, 6, 8 класи школи об’єднати з відповідними класами в школі № 3, а 10 клас – з класом з російською (?!) мовою навчання в школі № 6. Хтось, напевно, пояснив начальниці абсурдність та незаконність такої підстави «об’єднання» класів шкіл №№ 1, 3, 6, то вже 3 вересня появляється на світ новий шедевр – наказ № 214 «Про комплектування класів ЗШ № 1 на 2015/2015 навчальний рік». У преамбулі написано просто: «...провести комплектування класів з низькою наповнюваністю за рахунок об’єднання малокомплектних класів ЗШ № 1 з українськими класами ЗШ № 3, ЗШ № 6”.

 Байдуже, що батьки не бажають цього і пишуть скарги в різні інстанції, ходять на прийоми до чинуш з Донецької ОВЦА , які обіцяють їм залишити школу в спокої, а за їх спиною діють навпаки. Байдуже, що школа № 1 була однією лише з чотирьох україномовних шкіл у місті, розташованих на великій відстані одна від одної. Але Карфаген повинен бути зруйнований – і все!!! Усі інші навчальні заклади (в місті їх 19) – російськомовні, в деяких з них є лише окремі україномовні класи. Учнів, які навчались у цих чотирьох україномовних школах було 1002, що складає заледве 17% від усіх 5751 учнів міста. Разом зі школярами, які навчаються в українських класах російських шкіл, таких дітей 43%. Російською мовою – 57%.

Нагадаємо, що на виконання Закону УРСР «Про мови в УРСР» в 1990 році була прийнята Державна програма розвитку української та інших мов до 2000 року, а на виконання цієї Програми Донецьким облвиконкомом 10 квітня 1991 року за № 135 прийнята обласна Програма для запровадження української мови в усі сфери життя на Донеччині на 10 років. Згідно з цією програмою навчально-виховні заклади м. Костянтинівки мали бути приведені у відповідність до національного складу населення (на той час за переписом 1989 року в Костянтинівці проживало 53 % українців, 43 % росіян). Тобто, ще у 2000 році в Костянтинівці мало бути 53% шкіл з українською мовою. Очевидно, що виконання тієї державної програми було повністю провалено.

І в таких умовах міська влада, яка вже кілька років тероризує керівництво вчителів та батьків цього навчального закладу можливим закриттям, мотивуючи свої дії фінансовими проблемами, взялася за справу досить рішуче. Не попередивши заздалегідь (хоч би після останнього дзвоника) батьків та учнів про «оптимізацію», тобто практичне закриття школи на наступний рік (якісь чутки про це – то ж, зрозуміло, зовсім інша річ), міській відділ освіти всього за кілька (!) днів до початку нового навчального року, поставивши усіх перед фактом, почав масовану атаку на них, а також на проукраїнську громадськість міста з метою досягти свого. Адже в школі фактично залишається на сьогодні 5 класів (1, 2, 3, 7, 11), один з яких навчається в дитсадочку, а не в школі. На наступний рік одинадцятий клас випустиять, перший не набирають – і в школі залишиться три класи!!!

Такі діють механізми та схеми закриття УКРАЇНСЬКИХ шкіл на Донбасі, боротьби з батьками, які хочуть, щоб їх діти навчалися в українських школах!!! Вникнути, що саме наслідки русифікації призвели до трагедії війни в Донбасі чомусь не спадало чиновникам на думку, як и те, що треба перевести інші школи на УКРАЇНСЬКУ мову навчання – на підставі відповідної роботи з батьками. Це сприяло б підняттю патріотизму, що знищило б підґрунтя під сепаратизмом, який починається з освіти. А так державний чиновник вільно чи невільно продовжує сприяти розвитку сепаратизму. Те, що він цього не розуміє, означає, що він не на своєму місці. На жаль, це обличчя уже нібито НОВОЇ ВЛАДИ. Прикро, але ніхто (!) з влади не розглядав різні варіанти життєдіяльності цієї школи, можливості її збереження, йшлося лише про закриття!

Напередодні нового навчального року на термінових зборах батьків і учнів (тоді прийшло багато людей, бо всіх хвилювала доля школи і дітей) головна освітянка міста – пані Ольга Барабаш озвучила головні тези: в міському бюджеті бракує фінансів, грошей на утримання школи № 1 немає; батькам треба вирішити, в які школи вони переведуть своїх дітей (випускників – теж!); після капітального ремонту в це приміщення «зайде» інший навчальний заклад. Виникають дуже прості запитання, на які батьки й учні так і не отримали відповідей. Якщо на утримання україномовної школи катастрофічно не вистачає грошей, то звідки ж проллється отой золотий дощ, що дозволить зробити капітальний ремонт? І що то за загадковий «інший заклад», який переїде в оновлене приміщення? І чому так звана «оптимізація» повинна закінчитися закриттям школи, що має статус україномовної? Не забагато таємниць? Чому влада, яка буцімто налаштована патріотично, забуває про дуже важливий нюанс? Адже батьки, в сім’ях яких розмовляють російською, свідомо зробили свій вибір для дітей і віддали їх саме в українську школу. Свідомо!

І ось батьки й учні, а потім і вчителі, почали нерівну боротьбу з місцевим відділом освіти. У найвищі державні установи – Кабінет міністрів, Міністерство освіти і науки, Донецьку ОВЦА та інші – пішли листи з багатьма підписами від обурених батьків та вчителів. Швидко організувалась ініціативна група, яка мала зустріч з головою Донецької ЦВА – Павлом Жебрівським, на якій виклала свій погляд на цю подію. На допомогу школі прийшли активісти деяких міських осередків українських партій і рухів, а також місцеві та інші патріоти.

Такий рішучий спротив усіх, хто вирішив до останнього боротися проти закриття україномовної школи, виявився несподіванкою для чиновників місцевого відділу освіти, які вже, мабуть, викреслили цей навчальний заклад з переліку діючих. І тоді вони почали діяти більш рішуче та нахабно. Для боротьби з членами ініціативної групи та її прибічниками чиновники почали застосовувати брудні та нечесні методи.

Як вже було сказано, влада постійно повторює «заклинання» про ремонт приміщення. Але ж два поверхи школи, кабінети, класи, бібліотека виглядають більш привабливо, чисто та комфортно, ніж деякі російськомовні навчальні заклади, і цього не можуть не бачити чиновники. На жаль, в інтернеті хтось (хоча ініціативна група та вчителі здогадуються, хто саме це міг зробити) розмістив фото приміщень (наприклад, туалетної кімнати), які підготовлені до ремонту, тому виглядають вони, звісно, не дуже привабливо. Але «камінь» кинуто – подивіться, люди добрі, на цю школу.

Заборонили в цій школі відкрити групу продовженого дня. Потім чиновники почали оперувати фінансовими викладками, але лише такими, що підтверджували правоту чиновників, а не школи. Вимоги ініціативної групи надати правдиву, об’єктивну інформацію, як школа виглядає в порівнянні з іншими, чиновниками ігноруються. Як і той факт, що в приміщеннях школи працює також позашкільний освітній заклад– Станція юних техніків, ще й вечірня школа. Взагалі, за інформацією ініціативної групи, цей заклад відвідують близько 1000 дітей і юнаків. Треба сказати, школа, в порівнянні з іншими навчальними закладами, має добрі показники економного споживання енергоносіїв – світла, води, тепла, про що є належна документація в адміністрації школи.

Вчителів почали «давити» і «купувати», адже можливостей для цього у чиновників багато – дамо більше годин тим, хто перейде в іншу школу, підтримаємо зарплатнею за допомогою надбавок і т. п. На жаль, кілька вчителів піддалися шантажу й подали заяви на звільнення. Для батьків запустили іншу страшилку – школа закривається, не зволікайте з переводом дітей в інші навчальні заклади. Кількість учнів, і до того невелика, ще зменшилася, бо не кожна родина, не кожна дитина може витримати таку постійну психологічну «атаку». Але це, судячи зі всього, анітрохи не хвилює ані владу, ані чиновників відділу освіти. Особливо ж активних представників ініціативної групи і батьківського комітету почали шантажувати можливим звільненням з роботи, тобто чиновники почали діяти через керівників цих людей. Вони, зрозуміло, не хочуть говорити про це, як то кажуть, «на камеру».

Наводити всі приклади неправди та напівправди, що несуть чиновники відділу освіти, немає сенсу. Їх мета – закрити школу, відремонтувати її та віддати приміщення іншому навчальному закладу (не важко здогадатися, якому – російськомовному). Серед батьків, вчителів та костянтинівців давно ходять чутки, що на приміщення школи (вона «наймолодша», бо побудована в 1981 році), яка знаходиться в дуже зручному місті, поклав око … приватний РОСІЙСЬКОМОВНИЙ ліцей. Ні? Та чого ж тоді чиновники, вмовляючи батьків негайно забрати учнів зі школи, говорили, що, можливо, ліцей прийме потім їх дітей на якихось пільгових умовах?

Члени ініціативної групи сподівалися, що громадська рада при Донецькій обласній державній адміністрації без упереджень розбереться в ситуації і допоможе поставити всі крапки над «і». Але цього не сталося. Представники Донецької обласної ВЦА, а саме в.о. заступника голови ДОВЦА з гуманітарних питань Віктор Андрусів та директора департаменту з питань внутрішньої політики Олександра Меланченка виступили категорично проти збереження школи. Ліквідація почалась. Накази видано. 4 класи переведено і все. Гроші, гроші, гроші, точніше, їх відсутність – ось що затьмарило все.

Але батьки не здаються і приводять навчатись своїх дітей в цю школу.Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальну середню освіту» батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей, захищати законні інтереси дітей. Мабуть, керівник управління освіти міської ради м. Костянтинівки Ольга Барабаш ще не вивчила цей Закон.

Що ж, гроші, дійсно, важливі. Куди ж без них? Але якщо йдеться про справжнє виховання патріотизму, любові до України, її землі, мови, історії, культури, особливо в Донбасі, де сепаратизм лише причаївся і ще жевріє, тут головними повинні бути інші чинники. Наприклад, що треба зробити владі (бо вона відповідає за все, що коїться на підпорядкованій їй території), щоб зберегти україномовну школу, які важелі задіяти. І коли керівник міського управління освіти, коментуючи конфлікт, постійно говорить про проблеми фінансування та наповнення класів, то хочеться її запитати: чим будуть наповнюватися душі юнаків і дівчат, коли вони бачать, як в незалежній Україні брутально закривають українські школи, а їх примушують продовжувати навчання в російськомовних навчальних закладах? Що це – дурня чи свідома диверсія? Оптимізація чи русифікація?

Дуже жаль, але влада і чиновники відділу освіти не бажають повноцінного діалогу з батьками, учнями, вчителями, не хочуть послухати, почути і зважити аргументи іншої сторони. Влада й освітяни вже все вирішили. Вони ж знають, як буде краще і, на їх думку, проблема лише в тому, що решта суспільства не настільки розумна і мудра, як вони. Але школа № 1 не складає зброї. Учні, батьки, вчителі сподіваються на підтримку людей, не байдужих до долі дітей, які хочуть навчатись у своїй рідній українській школі не де-небудь, а в державі Україна.

Емілія Фролова, член Національної спілки журналістів України


3928 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 4.93Rating: 4.93Rating: 4.93Rating: 4.93Rating: 4.93 (всього 526 голосів)
comment Коментарі (10 додано)
  • image Прочитал. О меланченко можно написать много больше. При Юще эта падаль немало поживалась. И в наркоте был причастенё И взятками негнушался. Психиатрия штука такая. Запкончил академию в Днепротпетровске президентскую при Юще. По природной тупости правда ничего не научился , только толстые окорока отрастил.
    (Створено Александр, Вересень 26, 2015, 4:31 PM)
  • image Меланченко и Ткачук- отрыжка прошлого. Но они необходимы "новой власти" как тупые исполнители. Их можно лишь как тараканов вытравить дихлофосом
    (Створено Сергей Просюк, Вересень 23, 2015, 7:49 PM)
  • image Выпороть чиновника Меланченко привселюдно. А если серьезно, то мы живем в обществе Цивилизованом, и просто необходимо начать уголовное производство против зарвавшегося чинуши. Где СБУ
    (Створено Виктор , Вересень 23, 2015, 5:45 PM)
  • image 18 вересня 2015 року Комісія Департаменту освіти і науки Донецької ОДА спасла школу від "патріотичної" начальниці та її кодла з Березіним з жовтої російської газетки "ПРОВИНЦИЯ", Меланченком та Ярославом Маланчуком з партії "Свобода". Колектив налагоджує розладжену роботу школи, а начальницю скоріше всього чекає звільнення
    (Створено Костя, Вересень 22, 2015, 1:25 PM)
  • image Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Павло Жебрівський заявив про початок процесу українізації шкіл і садків. Про це він заявив в ході брифінгу. "Ключове завдання - це формування нової української донецької еліти. З цього приводу ми почали працювати з людьми, зі школами. Поступова, не груба, не через коліно, українізація шкіл та садочків проходить", - заявив Жебрівський. "Є такі міста, як Дружківка, де 100% україномовних шкіл", - зазначив він. Крім того, він зазначив, що планується створення дистанційного навчання на окупованій території, щоб у жителів була можливість отримати українську освіту.
    (Створено Артем Чибисов, Вересень 21, 2015, 4:02 PM)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua