”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (0 додано)

Собаче питання: європейський досвід

info on Квітень 09,2012

image

У березні цього року в Україні вперше проходила сесія Міжнародного комітету Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) (International Office of Epizootics – OIE), членом якого Україна є з 11.07.1994 р. Столицю України, яке є не на кращому рахунку в організації через систематичне не дотримання норм Санітарного кодексу наземних тварин-2009 р., було обрано місцем проведення заходу на запрошення самої України. Доповідь про стан виконання нашою країною вимог МЕБ робив Девід Боулз – директор з комунікацій и стратегії Королівського товариства захисту тварин (RSPCA, Велика Британія), у сфері повноважень якого перебувають країни Центральної та Східної Європи. На зустрічі з представниками зоозахисного руху України він люб’язно відповів на низку запитань, що останніми роками хвилюють багатьох українців.

 

- Пане Девіде, які питання розглядала сесія і які рішення були ухвалені щодо України? Чи розглядалося питання про виключення України з МЕБ?

- Одним з основних завдань цієї організації є нагляд за дотриманням забезпечення країнами-членами належного рівня добробуту тварин. У цій сфері існує 8 стандартів. Один з них – контроль за популяцією безпритульних собак. В Україні з цим справді є серйозні проблеми. Зокрема, в частині дотримання норм, закріплених у Положенні про контроль безпритульних собак. Однак МЕБ не схильне до радикальних кроків і, попри нинішній негативний імідж України в Європі, що склався  у зв’язку з поширеними тут випадками вбивства безпритульних тварин, в останні роки спостерігається певний системний прогрес у розв’язанні зазначених питань. Отже виключення України з МЕБ – не на порядку денному. Хоча зауваження до неї справді є. І є рекомендації щодо того, що саме слід вдосконалити й покращити.

- 5 липня минулого року Україна підписала Європейську конвенцію про захист домашніх тварин і найближчим часом очікується її ратифікація. Як це може відбитися на ситуації з безпритульними тваринами? Чи сприяє або перешкоджає ратифікація конвенції здійсненню методу ВСП – «відлов-стерилізація-повернення» – як обраному Україною для контролю кількості безпритульних  тварин?

- Мета згаданої конвенції – забезпечення добробуту саме домашніх тварин і гуманних способів поводження з ними. Вона майже не торкається питань регулювання кількості тварин безпритульних. Отже, її ратифікація на реалізації програм ВСП ніяк не відобразиться. І, хоча за своїм духом конвенція до відмови від тварин ставиться негативно, оскільки безпритульність тварини пов’язана зі зниженням рівня її добробуту  (а метод ВСП ґрунтується на такій відмові), на практиці держави, які є її підписантами  (Греція, Італія, Мальта тощо), успішно застосовують ВСП. Головне ж тут – гуманні методи поводження з тваринами. І те, чи населення країни у своїй масі сприймає ВСП. 

- У нас не провадилися дослідження, які б виявили поширене ставлення людей до безпритульних тварин. З іншого боку, в Україні здавна існують традиції утримання так званих «дворових тварин» – собак чи котів, якими опікуються мешканці будинків, у тому числі багатоквартирних. Це для нас – не нове, радше традиційне явище. Крім того, у Цивільному кодексі України існує унікальна норма (якої не має, наскільки нам відомо, жодна європейська країна), згідно якої безпритульна тварина, виявлена на вулиці, якщо впродовж 2 місяців ніхто не заявив на неї своє право власності, є власністю громади, на території якої її виявлено. Таким чином програми ВСП мають певне правове підґрунтя, а існування безпритульних тварин не повязане з відмовою від власності на тварину, а отже – й не суперечить конвенції.

- Отже, ви цілком можете провадити ВСП у своїй країні.

- Однак законодавчо можливість методу ВСП забезпечена не достатньою мірою. І зоозахисники прагнуть його легалізувати. За їх участю розроблено і зареєстровано у Верховній Раді законопроект нової редакції Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Ви з ним (у перекладі на англійську) знайомі. Як Ви оцінюєте новації, що закладені в ньому?

  - На мій погляд, законопроект містить позитивні нововведення. Це, зокрема легалізація і регламентація діяльності опікунів безпритульних тварин, заходи з запобігання неконтрольованого розмноження домашніх тварин: стимулювання – податкове та іншими засобами – стерилізації  домашніх тварин та їх обов’язкова реєстрація; ліцензування діяльності з розведення домашніх тварин; оподаткування діяльності з розведення домашніх тварин з метою продажу й отримання прибутку; посилення відповідальності власників тварин за їх покинення без догляду тощо. Такі заходи є важливими, адже значна частка безпритульних тварин формується з числа тварин, що мають власника, чий приплід або самі вони викидаються власником на вулицю.

Ми плануємо висловити офіційну підтримку цьому законопроекту. Однак надзвичайно важливою є й конкретизація зазначених у ньому положень: законодавче забезпечення належної кількості притулків та якості утримання тварин у них і унеможливлення не гуманних способів позбавлення їх життя.

- Якою є європейська практика функціонування притулків? Чи фінансуються вони державною та місцевою владою? 

- У кожній країні Європи є притулки, що фінансуються або державою, або благодійними організаціями. У Великій Британії їх пропорція становить 20 на 80 відсотків. В інших країнах вона може бути іншою. Однак джерела фінансування, як правила, не змішані: фінансує або держава, або благодійники. Однак можливим є фінансування благодійницьких притулків з боку місцевої влади. Держава ж бере на себе фінансування відлову. До речі, відповідальні за відлов інстанції мають бути чітко прописані в національному законодавстві країн – це або місцева влада, або волонтери, або відповідальність є солідарною для них. У будь якому випадку, за європейською практикою питання безпритульних тварин є сферою компетенції місцевої влади.

- У нас ще не розвинена благодійницька діяльність і тому створення великої кількості притулків європейського рівня, що фінансуються коштом благодійників, є проблематичним. Наразі зоозахисники України розвивають мережу міні-притулків як таких, де найбільш реальне забезпечення належного рівня добробуту тварин. Це – міні-притулки, що функціонують у домашніх умовах і де тимчасово – до знаходження нових господарів – утримуються  5, 10, 20 тварин. Чи є поширеною така практика в країнах Європи? І як законодавчо вона забезпечена?

- Така практика поширена. Міні-притулки не підлягають реєстрації, вони безперешкодно функціонують як волонтерська ініціатива їх власників. Головне, аби умови в них відповідали нормам національного законодавства в частині забезпечення добробуту тварин. А такі закони є в усіх європейських країнах, окрім деяких пострадянських – Росії, Білорусі, Молдови, Азербайджану та Вірменії.

- У яких країнах до здорових і неагресивних тварин, якщо для них не знайшли власника, застосовують евтаназію?

- Заборона застосування евтаназії до таких тварин існує лише в Німеччині, Італії й Греції. У північних країнах – Швеції, Данії тощо евтаназія  дозволена, однак через практичну відсутність безпритульних тварин і неухильне дотримання громадянами цих країн законів, вона не застосовується на практиці. 

- У нас поширюється інформація, що в країнах, де застосовується метод ВСП (Греція, Італія тощо), ситуація з безпритульними тваринами погіршується, а їх кількість зростає. Чи це відповідає дійсності? 

- Ні, не відповідає. Ситуація погіршується в колишніх Югославських країнах – Сербії, Македонії, а також у Туреччині й в Україні. Тобто там, де евтаназія не лише не заборонена, а й поширені випадки жорстокого вбивства тварин. Найефективніше ж серед країн колишнього радянського блоку проблему безпритульних тварин розв’язують країни Прибалтики й Польща. Тут держава виділяє кошти на будівництво притулків, фінансує стерилізацію. У Польщі сьогодні існує 130 притулків, хоча 25 років тому не було жодного (в Україні сьогодні – близько 50), уже півтора десятки років діє законодавство в цій сфері (у вас – 6 років). Там половину притулків фінансує держава.

- Подейкують, що до того, як почати цивілізоване розв’язування проблеми, такі країни, як Угорщина й Польща пройшли через масову евтаназію безпритульних тварин…

-  Це неправда. Вони розв’язували проблему поступово. Угорщина – відносно маленька країна, однак у ній існує близько 100 притулків. І стільки ж – громадських організацій, що опікуються долею тварин. 

- Як довго, за європейською практикою, утримуються тварини в притулках?

- Скільки потрібно до їх прилаштування. Це може бути й 3-4 роки. Можна й довше, однак тоді добробут тварини погіршується. Якщо за кілька років для тварини не знайдено нового господаря, тоді вже краще евтаназія. 

- У нас широко пропагується те, що Європа практикує евтаназію через 5-7 днів після відлову тварини. Чи справді така практика є поширеною?

- У Великій Британії 5 днів (в інших країнах – 30 і навіть 60) – це той мінімум, коли законом евтаназію застосовувати заборонено. Після того терміну – можна. Однак на практиці такі мінімальні терміни не застосовуються. У Великій Британії відловлюють 120 тисяч тварин на рік. 50% прилаштовують майже негайно – у мінімальні терміни. 40% передають у притулки для подальшого перетримання й прилаштування. І лише 10% піддають евтаназії.

- Здорових і не агресивних?

- На жаль, так, здорових і не агресивних.

- Однак, і попри це, в останні роки кількість безпритульних тварин в Англії почала зростати… 

- Так, почала. За рахунок тварин, що мали власників, які від них відмовилися. Наразі в уряді обговорюється можливість повернення до обов’язкової реєстрації домашніх тварин, яку Велика Британія скасувала у 80-х роках. Обов’язкова реєстрація сьогодні існує в 15 країнах Європи і є одним із запобіжників зростання кількості безпритульних тварин.

- А якими є методи контролю розмноження домашніх тварин? Чи десь існує заборона на їх розпліднення в домашніх умовах?

  - Такої заборони не існує і не може існувати. Є система заохочень до стерилізації, наприклад, для тих власників, чиї тварини стерилізовані, зменшується плата за реєстрацію чи утримання, надаються інші пільги. Контролюється лише комерційне розведення – діяльність розплідників має бути ліцензованою. Існує також законами передчасне покарання за відмову від тварин – їх залишення без нагляду, викидання. Воно передбачає штрафи чи навіть тюремне ув’язнення. В Англії розміри штрафі коливаються у межах від 100 до 5 тисяч фунтів. Контролює ці питання місцева влада, яка створює для цього спеціальні структури. 

 - Як застосувати європейські норми до тих тварин, яких практично немає в Європі – так званих «лісових», напівдиких, що утворили доволі агресивні і й хижі угруповання на околицях міст і заходять у місто полювати? Відловити їх практично неможливо.

- Схожа проблема існує в Румунії. Це важка проблема. Вони йдуть до міста в пошуках їжі. Отже важливо позбавити їх кормової бази: здійснювати жорсткий контроль над недоступністю сміття, припинити практику самовигулу домашніх тварин. Назагал потрібен час…

- Сьогодні у такому великому місті як Харків, де проблема безпритульних тварин стоїть гостро, піддають евтаназії 93% виловлених тварин. Загалом же на рік там виловлюють близько 2 тисяч тварин. Чи можна такий шлях вважати цивілізованим?

- Таке обсяг евтаназії є незвичним для Європи. Однак він є звичним у країнах, де виловлюють сотні тисяч тварин на рік. Однак і тут вкрай важливо, аби евтаназія здійснювалася гуманним шляхом. І, звісно, треба шукати інших, гуманніших шляхів.

- Чи існують у країнах Європи організації, які пропагують більш масову евтаназію, ніж сьогодні?

- Існування таких організацій – це локальне явище, притаманне лише Україні, Росії та Білорусі.

- Чи існує або було колись явище, що наразі отримало назву «догхантерства»? Як із ним боротися?

- Убивці безпритульних тварин – також локальне явище. І теж притаманне названим країнам. Щоправда, дещо подібне є й у Польщі. Оскільки воно є незаконним, то й спосіб боротьби з ним один – держава має застосовувати закон і притягати до відповідальності.

- Які рекомендації дають європейські організації нашій країні для врегулювання питання з безпритульними тваринами напередодні Євро-2012?

- Ми рекомендуємо мерам міст терміново будувати притулки, виловити тварин і за час перебування в притулках стерилізувати, а після Євро-2012 – випустити. Таким шляхом ішла Греція перед чемпіонатом. Надзвичайно важливо довести до відома уряду країни, що вбивство – не європейська норма і що у всьому світі за ситуацією у вашій країні, за тим, як вона розв’язує цю проблему, уважно стежать. Украй важливим є, що за останні 5 років ситуація таки покращала: зміцнів зоозахисний рух, зросла увага громадськості до цього питання, зазнала змін у бік покращення ставлення до безпритульних тварин громадська думка та й на урядовому рівні посилюється розуміння того, що знищення тварин і не дотримання принципів їх добробуту – це шлях у нікуди. Шлях, який інспірує посилення жорстокості в суспільстві в цілому. Те, що ситуація у вашій країні за останні 5 років, попри все, зазнала прогресивних змін, дає надію на те, що в наступні 5 років вона ще значно покращає.

- Що б ви побажали захисникам тварин в Україні?

- Успіхів у вашій благородній діяльності. Розумію, що вам важко, коли уряд не фінансує вашу діяльність, ставиться до вас із підозрою. Однак у багатьох країнах уряди налаштовані до активістів з підозрілістю. Отож – і успіхів у співпраці з владою. Ваші організації роблять добру справу.

Розмову вели члени Громадянської ініціативи

«Форум допомоги безпритульним тваринам Ua-Vet»

Тетяна Метельова та Олексій Коваленко.

На фото: Девід Боулз (у центрі) під час зустрічі з активістами Форуму.


2763 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 12 голосів)
comment Коментарі (0 додано)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua