”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (0 додано)

Кремль з ентузіазмом розігрує карту «фашистської України», бо не здатен пояснити втрату ще одного союзника

The Atlantic Council on Листопад 01,2017

image

Росіяни приречені на одержимість фантомними фашистами, поки їх країна не зможе конкурувати із сучасним світом. Про це пише видавець журналів Business Ukraine і Lviv Today Пітер Дікінсон в статті «Чому Кремль так зациклений на фантомних фашистах?» для The Atlantic Council - американської неурядової організації, що забезпечує ідеологію розвитку НАТО.

У квітні цього року з'явилися повідомлення, що Кремль планує провести масштабну наклепницьку кампанію проти російського номінального керівника опозиції Олексія Навального. Через кілька днів на YouTube анонімно вийшла дорога відео-атака, у ролику порівнювали Навального і Адольфа Гітлера. Російська влада заперечувала будь-який зв'язок з відео, але їм мало хто вірив. Зрештою, брендування опонентів як фашистів є фірмовою тактикою Кремля, і ведуть її вже кілька десятиліть.

Кремлівські чиновники з ентузіазмом розігрують фашистську карту проти будь-якої опозиції з часів розпалу холодної війни. Коли мадяри повстали проти радянської окупації в 1956 році, Москва затаврувала повстання як «фашистський бунт», перш ніж відправити в країну свої танки. Така сама історія сталася під час Празької весни 1968 року. Чиновники Комуністичної партії навіть називали Берлінську стіну «Антифашистською захисною стіною».

Ця тенденція вижила після радянського краху і триває сьогодні. Коли Естонія у 2007 році намагалася знести в центрі Таллінна радянський пам'ятник, присвячений Другій світовій війні, кремлівські ЗМІ впали в лють щодо «фашистської Естонії», розпалюючи бунти серед численного етнічного російського населення Естонії. Протягом кількох днів Росія запустила першу у світі повноцінну кібер-війну проти маленької балтійської держави. Цей гібридний напад, що містив дезінформацію і кібер-елементи поряд із нацистськими мотивами, щоб розворушити етнічну російську меншість, був зловісним провісником майбутніх подій.

Сумнозвісні кремлівські звинувачення у фашизмі традиційно призначені Україні. Це почалося не у 2013 році з негативного висвітлення в Росії протестів Євромайдану; ще з часів Другої світової війни Москва прагне зобразити рух за незалежність України як практично невідмінний від нацизму. Ці зусилля, як правило, підкреслювали співпрацю різних українських лідерів незалежності з нацистами під час війни і водночас вибілювали альянс СРСР з Гітлером у 1939–41 роках.

У пострадянський період кремлівські ЗМІ почали активно називати українців фашистами ще у 2004 році. У той час Віктор Ющенко балотувався на посаду президента як реформатор, який обіцяв рух України в бік ЄС. Відтоді тема «фашистської України» залишається незмінною рисою російської пропаганди, яка стала наріжним каменем зусиль Кремля з дискредитації Євромайдану і виправдання вторгнення Росії у Крим і на схід України. Ні жалюгідний провал крайніх правих політичних партій України на чергових виборах після Євромайдану, ні призначення єврея прем'єр-міністром не виявилися достатніми для викриття цих образ. Просто у Росії немає іншого пояснення втрати ще одного друга і союзника.

Чому Кремль так зациклений на фантомних фашистах? Це може бути зумовлено необхідністю, а не вибором. У битві «м'якої сили» – боротьбі ідей, що визначає міжнародне верховенство сьогодні, Росія практично беззбройна. У неї немає зрозумілої ідеології, щоб протиставити відносним правам і свободам демократичних країн. Просто немає відповіді на більш високі стандарти і тривалість життя, більш значний захист, пропонований західною моделлю. Розігруючи фашистську карту і пробуджуючи привиди Другої світової війни, Кремль прагне відвернути внутрішню аудиторію від цих обурливих недоліків, водночас претендуючи на високі моральні позиції.

Росіянам усякого віку важко протистояти такому підходу. Боротьба з Гітлером і сьогодні продовжує викликати винятковий емоційний відгук у росіян, які вважають себе державою – спадкоємицею Радянського Союзу і його 27 мільйонів загиблих у Другій світовій війні. Путін майстерно використовував цю російську чутливість.

Він зробив щорічні святкування Дня Перемоги центральним елементом кремлівського календаря, перетворивши тріумф Червоної армії над нацистською Німеччиною у фундаментальний міф сучасної російської держави. Колись похмуре торжество, присвячене трауру за загиблими товаришами і втраченими близькими, – День Перемоги став цілим сезоном ура-патріотичної нестриманості з новими щорічними державними ритуалами на тлі культу перемоги, що перевершує все бачене в радянські часи.

Акцент на поразку нацистської Німеччини приховує недоліки сучасної Росії і заодно затьмарює жахи сталінського режиму, а радянські злочини проти людства часто списують як вимушену прелюдію для військових досягнень. Узяти під сумнів будь-який аспект такого викладу фактів рівнозначно єресі. Цей священний статус робить Другу світову війну унікальною потужною пропагандистською зброєю проти антикремлівських інакодумців.

У цьому контексті прославлення Червоної Армії і демонізація всіх супротивників як фашистів – два боки однієї медалі. Співчувати «фашистові» – значить ображати пам'ять тих, хто віддав своє життя, щоб перемогти Гітлера. Це не просто злочин, це – гріх. Це не особливо раціональний аргумент, але він емоційно вибухонебезпечний, коли підкріплений силою кремлівської медіа-машини.

Є деякі ознаки, що ця форма емоційного шантажу може остаточно втратити свою силу. Наприклад, відеоатака на Навального зникла з YouTube після кількох днів масових насмішок. Вона не змогла завдати удару по молодих росіянах, на яких намагалася вплинути. Однак поки ще занадто рано заявляти, що Росія досягла «піку фашизму».

У Кремля немає альтернативних меседжів, здатних зарядити внутрішню аудиторію так, як це робить Друга світова війна. У відсутності недавніх національних досягнень розгром Гітлера, схоже, буде залишатися провідною зіркою путінської держави в недалекому майбутньому. У підсумку російська громадськість, мабуть, приречена на одержимість фантомними фашистами, поки країна не зможе конкурувати із сучасним світом.

patrioty.org.ua

 


77 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 9 голосів)
comment Коментарі (0 додано)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua