Мінприроди роз’яснює «сумнівні моменти» своєї діяльності. Частина 1.

28 вересня 2007 р. відбувся візит журналістів Олега Андроса та Дмитра Бернікова до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Журналістам була надана можливість задати будь-яке питання заступнику міністра Павлу Большакову та його підлеглим у межах їхньої компетенції, а також провести окремі інтерв’ю з іншими посадовими особами Міністерства.

«Зубрів офіційно не відстрілювали, дельфінів – не виловлювали,

а Жуків острів – не проблема Мінприроди…»

Під час інтерв’ю було виявлено ряд нових фактів щодо найбільш резонансних подій у галузі природоохорони за останні 2 роки. Заступник міністра вважав за потрібне спростувати низку, на його думку, «чуток та марень», що ширяють у медіапросторі, та зробив низку заяв, що мають характер сенсаційних. Про них ітиметься далі.

Частина перша.

Частина 1.1. Природно-заповідний фонд: як і що треба змінювати

П.Большаков. Цього року Міністерство відновило свій сайт, і вся інформація з роботи Міністерства та його підрозділів доступна на сайті Міністерства. У тому числі це робиться на виконання Оргуської конвенції, яку Україна ратифікувала. З’являється і в ЗМІ, і на деяких сайтах неправдива інформація. Тому ми вирішили, з одного боку, дещо поширити інформацію про стан рослинного, тваринного світу, щодо питань Червоної книги (на сайті вся інформація є), і вирішили зустрітися з представниками ЗМІ. Ми готові провести зустріч з вами у будь-який час (у томі числі сьогодні) і відповісти на будь-яке ваше питання у межах своєї компетенції

Присутні: заступник директора департаменту біотичних ресурсів та екомережі Губар Сергій Іванович, начальник відділу рослинного світу Тарасенко Володимир Олександрович, начальник відділу тваринного світу Томашієць Володимир Григорович і головний спеціаліст відділу рослинних ресурсів Попович Оксана, перший заступник начальника державної служби заповідної справи Мінприроди України Микола Стеценко.

Перше питання журналіста стосувалося скандальної ситуації, що склалася довкола роздачі земель регіонально-ландшфатного парку (далі – РЛП) Кінбурнська коса з початку 2007 р. Докладніший матеріал читайте тут: http://www.korrespondent.net/main/182376/s2

О.Андрос. На території Миколаївської області існує РЛП Кінбурнська коса. Площа РЛП становить кілька тисяч гектарів. Декільком природоохоронним організаціям відомо, що з Миколаївської області певні установи (нам невідомо, які) звернулися до Держкомзему (що підпорядкований Мінприроди) з проханням «вивести» з РЛП кілька тисяч гектарів території. Відповідно, територія РДП залишається приблизно 700 га, а унікальні землі перейдуть під забудову, імовірно, котеджними містечками. Цілий ряд природоохоронних організацій переймаються цим питанням і цікавляться позицією Мінприроди з нього.

П.Большаков. У будь-якому питанні сама назва Міністерства говорить про те, що Міністерство охороняє навколишнє природне середовище. Це означає, що в будь-якому питанні, в тому числі питанні Кінбурнської коси, відповідь Мінприроди буде направлена саме на виконання законів, які стосуються охорони природного навколишнього середовища. Не один раз я вимагав від всіх служб дотримання тільки законодавства. Будь-яка відповідь має бути об’єктивною, неупередженою.

М.Стеценко. Якщо коротко, то це перший в Україні створений регіональний ландшафтний парк з часу, коли з’явилася така категорія. Згідно закону, це функція місцевих органів влади, і «Кінбурнська коса» була створена як РЛП у віданні Миколаївської обласної адміністрації.

П.Большаков. Уточнення: всі РЛП, які є в Україні, підпорядковані обласним адміністраціям, не Міністерству.

М.Стеценко. Згідно чинного законодавства, деякі землі РЛП вилучаються, деякі – без вилучення. Коли створювався РЛП, у відповідності до чинного законодавства частина земель лісового фонду, яка була у користуванні Миколаївського обласного управління лісового господарства, увійшла до нього, але залишилася без вилучення. Таким чином, там були інциденти на рівні області. Виходячи з цінності цієї території, а також водних екосистем, за пропозицією вчених в перспективі ми можемо зробити РЛП Національним парком, парком державного значення. Таким чином, ми почали готувати згідно Закону «Про природно-заповідний фонд», ст. 51-53, узгоджувальні матеріали, розглянули клопотання і т.ін. Виконуючий обов’язки голови адміністрації Миколаївської області звернувся до Кабміну та до Президента два тижні тому. Він від імені облдержадміністрації підтримує ідею та просить узгодити питання погодження створення саме Нацпарку на базі РЛР. Відповідно до доручень, ми підготували лист до облдержадміністрації, Кабміну та Адміністрації Президента. Щоб Мінприроди прискорило вирішення цього питання, потрібно дати відповідне доручення комісії, яка створена у відповідності до розпорядження голови адміністрації, з підготовки цих матеріалів – щоб вони узгодили це зі вченими. Тобто слід узгодити всі питання, що стосуються описів, з землекористувачами, главами адміністрацій та подати до Мінприроди пакет документів. І тоді Мінприроди буде у відповідності до законодавства окреслювати питання з Мінфіном, з Мінекономіки, Комітетом лісового господарства. Тобто відповідні доручення дані, ми направили свої листи в наше обласне управління, щоб вони також прискорили це питання і координували цю роботу. Як тільки ці документи будуть у Міністерстві, ми почнемо процедуру узгодження проекту указу про створення Національного парку «Кінбурнська коса».

Большаков. Є процедура створення згідно статей 51, 52 і 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Там ця процедура визначена. В Міністерство спочатку йде клопотання від місцевих органів влади, воно узгоджує його з усіма заінтересованими міністерствами і відомствами та подає до Кабміну. Кабмін схвалює і передає документи на підпис як указ Президента. І ця робота ведеться.

Стеценко. Нас звинувачують у пресі в тому, що ми щось затримуємо чи затягуємо. Аби це від нас залежало, ми би пів-України зробили б заповідним фондом. Позиція комітету лісового господарства теж грає роль. Він має погодити відведення землі, і, на превеликий жаль, багато наших бажань упирається у погодження голови сільської ради – землекористувачів. Це найтяжче питання. Якщо Мінфін підписує, значить, в бюджеті передбачено гроші на утримання новоствореного Нацпарку. 3-4 роки все готується, а якась сільська рада приймає рішення не включати, і треба перероблювати всю документацію. Тому це процес непростий.

Большаков. Я дещо додам. Уже, мабуть, десяток років чи більше створювався парк Голосіївський. Це був жах – умовити землекористувачів віддати землю. Але в цьому році за підтримки уряду ми змогли це. Указ Президента підписаний, тобто парк створений. Зараз ми положення розробляємо. З комунальної власності Київ дав згоду передати Міністерству ці землі.

Андрос. Яка орієнтовна площа Нацпарку?

Стеценко. У середньому – біля 5000 га (без акваторії). Але якщо там акваторію ще долучити (50 чи 1000 метрів), це землі Водного фонду, там буде простіше. Коли будуть документи, закінчиться процес погодження, тоді ми можемо сказати точно площу території, скільки з вилученням, скільки без вилучення.

Большаков. В цьому році змогли указом Президента створити три національні природні парки, а один розширив територію – до біля 4000 га. Це Вижницький національний природний парк. Це тільки одне питання – по Кінбурнській косі, у нас велика програма, яку ми погодили з усіма органами виконавчої влади, з усіма обладміністраціями. У рамках виконання Закону України про екомережу ми підготували проект державної екологічної програми заповідної справи до 2020 р., де передбачено збільшення площ земельного природно-заповідного фонду до 10% від загальної площі земель України.

Андрос. Часто говорять, що це надто мала цифра. Чому це так?

Большаков. Ми йдемо вперед.

Стеценко. Коли в пресі зустрічається, що в Європі зовсім інша ситуація, треба враховувати, що наші 4, 7% - це тільки території природно-заповідного фонду (нацпарки і т.ін.). В Європі є охоронювані природні території. Якщо ми до 4,7% додамо прибережені смуги річок по 25 м (там взагалі режим, фактично все заборонено по закону), ліси першої групи, зелені зони міст, санітарні зони, водозабори і т.ін, то вони ж охороняються. Там є обмеження господарської діяльності.

Д.Берніков. Як ви прокоментуєте питання вирубки Карпатських лісів (біля Яремчі, Карпатський національний парк)? Я це особисто спостерігав минулого літа. Лісники не приховували, що вони незаконно вирубали ліс. Це негативно впливає на повеневу ситуацію в Прикарпатському регіоні. Як ви збираєтеся з цим боротися?

Большаков. У нас є державна екологічна інспекція, до складу якої увійшла лісова інспекція. І це їхнє питання. Крім того, ще є лісова охорона, яка теж може цим займатися. Якщо це незаконно, то це вже трохи інше питання.

Губар. Є територія Нацпарку з вичлененням і без вичленення. У будь-якому разу є вирубки – починаючи із суцільних (береться лісосіка – і пішли пахати). Ці так звані лісосіки затверджуються Міністерством на підставах наукових обґрунтувань, погоджень, матеріалах інспекцій і, як кінцевий результат, іде затвердження у Міністерстві за поданням держкомлісгоспу. Це лісосіки. Що стосується рубок в природних парках, то там лісосік не існує загалом. Просто є так звані суцільні санітарні рубки, вибіркові санітарні рубки.

Стеценко. Рубки бувають різні – санітарні, оздоровчі, ландшафтні і т. ін. Відповідним чином, за відповідною процедурою готуються документи із самого низу, обґрунтовуються, робиться таксація, виїжджає на місце комісія, науково-технічна рада Парку, виявляють, які дерева захворіли, щоб не допустити повністю знищення лісу, і тільки так робляться вибіркові санітарні рубки. А якщо вже десь не прослідкували, то робляться оздоровчі заходи. Такі зрубані дерева годяться тільки на дрова…

Берніков. Там чудові дерева.

Стеценко. Там є підприємства, які підпорядковані держкомлісгоспу, і їх ліси. У нацпарку є господарська зона, рекреаційна зона, стаціонарна, а є заповідна зона. У Карпатському національному парку Говерлянське лісництво – це заповідна зона. Три місяці тому була комплексна перевірка національного парку, де були незалежні члени комісії. Вони їздили перевіряти рубки по всіх лісосіках. Складений відповідний акт, там були недоліки.

Андрос. Існує Національний парк «Гомільшанські ліси» на території Харківської області. Що вам відомо про проблему незаконного будівництва на території цього Нацпарку? Наприклад, там на території острова будується розважальний центр «Пароход».

Стеценко. Це справа екоінспекції. Цей парк створений не нами, а комітетом лісового господарства. Всі громадські звернення, які були, направлялися харківській екологічній інспекції з виїздом на місце і до нашого державного управління з метою перевірити ці факти у відповідності до чинного законодавства. Крім того, на території національного парку є господарська зона. На території нацпарку, згідно закону, ведеться традиційна господарська діяльність згідно вимог чинного законодавства. Якщо вони побудували у прибережній смузі, вони порушили Водний кодекс. Якщо вони не дотримали санітарні зони, це вже зовсім інше порушення, так як у Шацькому національному парку.

Далі буде