4-5 жовтня зоозахисники України проводитимуть першу Всеукраїнську акцію, приурочену до Міжнародного дня захисту тварин. Міжнародний день захисту тварин засновано 1931 року на честь пам’яті Франциска Ассизького – покровителя всього живого. З того часу цей день відзначають у всіх країнах Європи. Цього року в Англії, наприклад, протягом дня відбудуться богослужіння в церквах за здоров’я, благополуччя та мир усьому живому.

В Україні ж цей день зоозахисники оголосили днем жалоби по вбитих і закатованих друзях людини. Не секрет, що масові вбивства безпритульних тварин (а до лав таких надто часто потрапляють і цілком домашні, викинуті на вулицю своїми господарями, особливо ж новонароджені) з наближенням Євро-2012 перетворилися в нашій країні на жорстоку й жахливу буденність.

Щодалі більше люди, небайдужі до долі тих, кого приручили, намагаються припинити лавину жорстокості, що котиться Україною й викликає справедливе обурення європейців. Надто живі європейській пам’яті крематорії Бухенвальда й Освенцима, щоб спостерігати, як пересувні печі, де живцем палають чотирилапі жертви, їздять вулицями Маріуполя й Луганська, працюють на повну потужність під Києвом у Бородянці.

Ще в жовтні 2007 року Київська міська рада, прямуючи цивілізованим шляхом, ухвалила нові Правила утримання собак і котів у Києві, а в грудні того ж року – Програму зменшення кількості безпритульних тварин гуманними методами. Програма передбачала відлов і масову стерилізацію безпритульних тварин із подальшим їх поверненням на місця попереднього перебування (метод ВСП – «відлов-стерилізація-повернення»). Своєю чергою Правилами було передбачено здійснення контролю над розведенням тварин. Так, пункт 3.11 Правил зобов’язував власників собак і котів регулювати приплід власних тварин і проводити стерилізацію тих, що не мають племінної цінності, а пунктом 3.12. власникам заборонено займатися розведенням тварин …при неможливості подальшого утримання і влаштування потомства.

Таким чином, сукупно Програма й Правила були спрямовані на «перекриття» обох джерел поповнення кількості безпритульних тварин – і їхнє природне розмноження (дія програми базувалася на позбавленні їх репродуктивної здатності), і поповнення за рахунок неконтрольованого розмноження власницьких тварин та подальшого їх викидання на вулицю.

Аналіз європейського досвіду регулювання чисельності безпритульних собак (http://www.kontrast.org.ua/news/1183.html) свідчить, що обрана Київською владою модель регулювання (ВСП) широко застосовується в європейських країнах, ґрунтується на послідовних гуманних засадах та має вагомі переваги перед іншими, зокрема, не потребує більшого, ніж інші моделі (відлов без повернення) фінансування. В усіх країнах, що її застосовують на державному або регіональному рівнях, ситуація з безпритульними тваринами є контрольованою, і їхня чисельність принаймні не збільшується. Натомість у країнах, де засобом регулювання є вбивство, кількість безпритульних тварин безупинно зростає. практика вбивства існує виключно в окремих посткомуністичних країнах, здебільшого із сильним впливом мусульманських традицій (Азербайджан, Албанія, Вірменія). У цьому ж ряду опинилися й Молдова та Україна. Отож, як показує досвід, жорстокість і варварство виявляються ще й економічно не раціональними й обертаються не лише втратою позитивного іміджу України в Європі, а й даремними й безрезультатними витратами бюджетних коштів.

Однак максимальна ефективність обраного Києвом методу регулювання досягається лише за умов об’єднання зусиль громадських зоозахисних організацій з роботою державної та місцевої влади в напрямі запобігання поповнення контингенту безпритульних тварин за рахунок неконтрольованого розмноження власницьких. Засобами такого запобігання є:

-         Обов’язкова реєстрація власницьких собак;

-         Пільгова стерилізація власницьких тварин для соціально вразливих верств населення (з низьким доходом – пенсіонери, інваліди тощо);

-         Просвітницька робота з населенням (соціальна реклама, публікації, теле- й радіопередачі, лекційна робота в навчальних закладах тощо)

Найбільших успіхів у регулюванні чисельності безпритульних тварин методом ВСП досягли ті країни, де до реалізації засобів запобігання неконтрольованого розмноження власницьких тварин залучалася державна та/або місцеві влади.

Прийнята міською владою Києва (а також Харкова, Одеси та ще кількох міст) Програма передбачала деякі з названих заходів. Однак на практиці її реалізацію було зірвано: не відбулося ані масового відлову й стерилізації, ані створення міні-притулків для перетримки безпритульних тварин на час стерилізації, ані, що головне, запровадження контролю над народжуваністю домашніх тварин, що мають власників, та проведення інформаційних заходів та навчально–просвітницької роботи серед населення, які сприяла б перекриттю основного джерела поповнення безпритульних тварин. Відтак кількість тварин на вулицях продовжує зростати.

За період 2008 – початок 2010 р. реалізація Програми відбувалася здебільшого силами і коштом волонтерів – мешканців Києва, які витрачали свій життєвий час і власні кошти на відлов, стерилізацію, післяопераційну перетримку, щеплення від зоонозних (що передаються людині) хвороб безпритульних тварин та здійснювали заходи з їх прилаштування у нові сім’ї. Однак якщо у 2008 – на початку 2009 року міська влада принаймні не чинила спротив цим заходам, надаючи часткову можливість безкоштовної стерилізації і, хоч дуже обмеженої, але перетримки, та, починаючи з 2009 р., ситуація змінилася на цілковиту протилежну – громадські організації взагалі було усунено від участі в Програмі і контролю над цим процесом: припинилося інформування ГО про дати й місце відловів, представникам ГО було відмовлено у відвідуванні КП «Притулок для тварин «Бородянка» і позбавлено можливості брати тварин під свою опіку, припинилася безкоштовна стерилізація й зникла безкоштовна перетримка у муніципальних ветеринарних закладах.

Унаслідок не виконання і свідомого саботування Програми, унаслідок ЗНИЩЕННЯ вже стерилізованих і здорових, вакцинованих тварин, що перебували під опікою волонтерів, на їх місце з пригородів прийшли агресивні, хворі, невакциновані та не стерилізовані, що продовжують розмножуватися. Відсутність належної реєстрації власницьких тварин, відсутність заходів з заохочення їх стерилізації, призвела до чергового поповнення безпритульних тварин викинутим на вулицю приплодом власницьких. Унаслідок цих процесів кількість безпритульних тварин у місті, попри всі зусилля волонтерів, не підтримані міською владою, збільшилася до критичної межі. І причина тому – не реалізація Програми, а її саботування!

Ще гіршою ситуаціє є в інших містах України. У більшості з них місцева влада навіть не йде на співпрацю і ігнорує не лише пропозиції зоозахисників, а й існування Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», прийнятого ще в лютому 2006 року.

Останні роки зоозахисники України намагалися добитися цивілізованого вирішення цієї проблеми на рівні місцевих влад – і співпрацюючи з ними, і конфронтуючи та проводячи пікетування під стінами мерій. З посиленням негативної міжнародної реакції на дії українських місцевих влад, а особливо після того, як у Бонні 30 серпня європейські зоозахисники пікетували приїзд Президента Януковича, а на адресу Кабінету Міністрів надійшли листи з попередженням про бойкотування Євро-2012 в Україні, почалися деякі нібито зрушення.

У Києві зоозахисні організації були запрошені до наради за участю голів районних рад, представників центральної влади – Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Державного департаменту ветеринарної медицини. Зустріч, що пройшла 8 вересня під головуванням А. Голубченка – заступника міського голови, носила, здавалося б, конструктивний характер. Зоозахисникам було запропоновано внести свої пропозиції щодо розв’язання проблеми зменшення кількості безпритульних тварин у місті і обіцяно обговорити їх та дійти взамопрйнятного результату на наступному спільному засіданні, що мало відбутися за 10 днів. Пропозиції зоозахисниками було внесено офіційно – під час пікетування КМДА 10 вересня. Однак 10 днів давно минули, а обіцянки, як завжди, лишилися тільки обіцянками.

Ба більше: на тому ж таки засіданні зоозахисники почули, що значну кількість пов’язаних з проблемою питань не може бути й не буде вирішеною силами місцевої влади. І певний сенс в таких твердженнях є. Місцева влада справді не може стрибнути вище власної голови і здолати ті перешкоди на шляху розв’язання проблеми, що закладені в чинній нормативній базі. А найчастіше такі перешкоди влада корисливо використовує, аби нічого не робити. Це стосується, зокрема, вже згаданих заходів з контролю над народжуваністю власницьких тварин, податкових санкцій, місцевих податків, зборів та пільг, якими б можна було стимулювати власників тварин до стерилізації тих своїх підопічних, що не мають племінної цінності. А в умовах безупинного поповнення безпритульних за рахунок викинутих домашніх будь-які спроби розв’язати проблему приречені на поразку.

До всього іншого у чинному (а радше – безчинному) Законі «Про захист тварин…» надто багато двозначностей і суперечностей – настільки, що його можна використовувати як кому заманеться. Скажімо, у ст. 1, де визначаються використовувані в законі поняття, названо лише 4 категорії тварин: дикі, домашні, сільськогосподарські та безпритульні. Причому безпритульними називаються «домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини». Натомість у ст. 17, якою визначено випадки, в яких дозволене вбивство, виникає ще одна раніше не згадувана категорія - «тварини, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини». Зазвичай саме так називають гризунів – пацюків, мишей тощо. Однак під цим соусом дія цієї «вбивчої» статті негласно поширюється на безпритульних тварин – тих, хто залишився без догляду, хоча про них у статті 17 – ані слова.

Ще один термін, ніде в іншому місці закону не використовуваний, фігурує в ст. 24 – «бродячі собаки». А це – які? Їх визначення закон не дає. Чи вони відрізняються від безпритульних і як їх відрізнити, за якими ознаками? А якщо вони не відрізняються, то чому для «безпритульних» і для «бродячих» визначено РІЗНІ терміни для карантину і різні наступні долі? Адже безпритульні «можуть бути повернені власнику», а бродячі – лише передані в притулок. Ось вискочила ваша кішка з дверей і чкурнула світ позаочі. Ви її шукаєте. А служба відлову її відловила і …визнала не безпритульною, а бродячою. На якій підставі? Однак, визнана бродячою, вона – ЗГІДНО БУКВІ ЗАКОНУ, вже не може бути вам повернута. Цікава ситуація, чи не так?

Отже, Закон потребує негайного коригування. Без цього нам не уникнути його різного розуміння в різних містах України й різними чиновниками.

А проте, у ВР уже другий рік перебуває неофіційно переданий туди законопроект нової редакції Закону, розроблений зоозахисниками. Однак запропоновані в ньому зміни ніхто не хоче брати до уваги при роботі над законом. Натомість торік у грудні Верховна Рада скасувала ліцензування діяльності з розведення тварин. Плодіться й розмножуйтесь, тваринки, а на вашому приплоді легко відмити бюджетні кошти, виділені на вбивство!

У лютому ж цього року були прийняті поправки до закону, якими, серед справді добрих нововведень, було СКАСОВАНО відповідальність за жорстоке поводження з домашніми і безпритульними тваринами. Зокрема, статтею 35 було визначено випадки, що тягнуть за собою настання відповідальності. Ось текст цієї статті у новій запропонованій редакції:

"Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження несуть фізичні та юридичні особи, винні у:

- порушенні протиепізоотичних, ветеринарно-санітарних, карантинних норм та правил;

- порушенні правил використання тварин під час видовищних чи спортивних заходів, що включають бої тварин або їх елементи, та інших заходів, що спричиняють страждання, травмування, каліцтво чи загибель тварин;

- невиконанні законних вимог органів, що здійснюють контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

Порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження тягне за собою адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Законом може бути встановлено відповідальність за інші порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

Фізичні та юридичні особи зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, у порядку та розмірах, встановлених законом".

Як бачимо, лише в три випадки тягнуть за собою відповідальність:

- порушення санітарних правил, порушення правил поводження з тваринами під час видовищних заходів та не виконання вимог місцевої влади, які вона висуватиме в питаннях, що стосуються тварин.

Отже відповідальність саме за жорстоке поводження з домашніми й безпритульними тваринами не передбачено.

На практиці це означає, що мучити, вбивати, катувати – відрізати лапи й виколювати очі, спалювати живцем і вішати на деревах можна буде безкарно. Натомість утримувати вдома тварин стане проблематичним: рятувальників, які у себе й власним коштом лікують безпритульних тварин, завжди можна буде звинуватити, наприклад, в антисанітарії (що є якраз обумовленим порушенням закону). Більше того: місцева влада цілком безкарно може ухвалювати рішення про масові вбивства, ба – про, наприклад, примусове вилучення домашніх тварин у власників. А от ті, хто буде протестувати проти свавілля влади і намагатися захистити своїх власних своїх Жучок і Мурок, перетворяться на порушників закону (див. пункт 3) і підлягатимуть покаранню.

На щастя, тодішній президент Ющенко, хоч і зі сміхотворних підстав, але наклав вето на цей закон, який, таким чином, зберіг чинність у старій редакції. Однак за інформацією з кулуарів Верховної Ради, законодавці планують повернутися до його перегляду й знову можуть ухвалити цю шкідливу версію вже зараз, у жовтні.

Аби не допустити змін закону в гірший бік, аби привернути увагу народних депутатів до тих можливостей цивілізованого шляху, які дає нам європейських досвід і які закладені в розроблений зоозахисниками проект, вони вирішили відзначити день жалоби за невинними загиблими масовим «походом на Верховну Раду» - проведенням мітингу-реквієму за загиблими під стінами законодавчого органу.

Акція розпочнеться 4-го ввечері, о 18 год., коли на центральних площах міст України запалають свічки скорботи. Люди просто стоятимуть з фотографіями своїх вбитих тварин і згадуватимуть їх. А от 5-го о 12 годині зоозахисники України рушать до осередків місцевої влади й підтримають своїми вимогами їх столичних колег, які висловлять свої пропозиції законодавцям. Серед цих вимог не лише негайне припинення вбивств, а й:

— справжня, а не фіктивна кримінальна відповідальність за жорстокість і вбивство;

 — податкові санкції за розмноження и продаж безпородних тварин з метою отримання прибутку;

 — штрафні санкції за неконтрольоване розмноження й викидання тварин на вулицю домашніх тварин;

 — ліцензування діяльності з розведення тварин

—   законодавча легалізація опікунів безпритульних тварин та програми

ВСП (відлов-стерилізація-повернення) в масштабах усієї країни.

У рамках акції відбудеться перформанс-реквієм, у фіналі якого можна буде буквально почути як завмирає серце тварини, яка гине, й побачити, як у небо відлітають повітряні кульки, що символізують душі закатованих і вбитих друзів людини. В акції братимуть участь відомі діячі культури й мистецтва України зі своїми чотирилапими улюбленцями. Зоозахисники закликають усіх небайдужих приєднатися до акції.

Організатори акції:

-                     Громадянська ініціатива «Форум допомоги безпритульним тваринам Ua-vet»

-                     Асоціація зоозахисних організацій України (АЗОУ)

-                     ГО «Інститут сучасних проблем України» (ГО ІСПУ)

-                     Громадянська кампанія «Форум порятунку Києва»

-                     Київське товариство захисту тварин (КТЗЖ)

-                     Київське міське товариство захисту тварин (КМТЗЖ)

-                     Благодійне товариство «Дайте жити тварині»

-                     ГО «Захист тварин» Святошинського р-ну г. Києва

-                     Товариство захисту тварин «Захист» Оболонського р-ну г. Києва

-                     Товариство захисту тварин в Шевченківському районі м. Києва

-                     Київське міське товариство гуманного ставлення до тварин «Ноєв Ковчег».

За сприяння Молодіжної ліги захисту тварин.