Політичні в’язні: пострадянська традиція
Aug 24,2007 00:00 by Анжеліка КОМАРОВА, Київ

«Справедливість є. Лише варто за неї боротись!» – оптимістично заявляє Юлія Тимошенко, яка свого часу також поповнила список політв’язнів незалежної України. Вона особисто переконалась, що в казематах нашої батьківщини пахне не романтикою, а клопами, а іноді дуже виразно відчуваєш подих смерті.

Українська Феміда, яка обслуговує корумповану систему, робить усе, щоб знеславити громадських діячів, які потрапили до неї в лабети. То ж не дивно, що Вадима Гладчука, парламентського журналіста, керівника Молодіжного об’єднання «Молодь – надія України», редактора інтернетвидання «Громадський спротив України» звинуватили в… ганебній дрібній крадіжці цвяхів.

А розпочалася ця історія з пікетувань Тендерної палати, які неодноразово й цілком легітимно проводила громадська організація, очолювана Гладчуком. «Молодь – надія України» виступала проти корупційних дій почесного Голови Тендерної палати, народного депутата України Олександра Ткаченка. Під час одного з пікетувань обурений звинуваченнями на свою адресу п. Ткаченко розбив відеокамеру Гладчука і пригрозив йому судовою розправою. Мабуть, за збігом обставин невдовзі після цього інциденту 1 серпня 2007 р. о 9:00 Гладчук був затриманий працівниками Солом’янського РУГУ МВС?

10.08.2007 Солом’янський суд задовольнив подання старшого слідчого Солом’янського РУГУ МВС та обрав відносно Гладчука міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з подальшим утриманням його в СІЗО до 30 вересня 2007 р., мотивуючи це рішення звинуваченням Гладчука у скоєнні тяжкого злочину.

Чи ж виклик Тендерній палаті в особі Ткаченка з боку громадського діяча вважають органи правосуддя «тяжким злочином»? Оскільки виступи громадськості у формі пікетів і мітингів є дозволеною атрибутикою демократичної держави, то довелося слідчому бути справжнім винахідником, щоб запроторити лідера протестної організації за грати. На допомогу слідчому підвернувся факт скоєння грабунку «групою невстановлених осіб», що відбувся на будівельному майданчику по вул. Бориславській, (а не біля Тендерної палати по вул. Хрещатик, 6).

Варто уваги, що злочин на будмайданчику був скоєний ще 27 червня 2007 року. Однак слідчий так поспішав виконати своє завдання, що помилково вказав у справі іншу дату: 30 серпня 2005 року. Та хоч 27, хоч 30, Гладчукові однаково, позаяк у цей час – з 27серпня по 3 вересня 2005 року – він разом з матірю та дядьком відпочивав поблизу м. Одеса. Слідчий не взяв до уваги це цілком неспростовне  алібі, яке доводить неможливість участі Гладчука у скоєнні злочину в м. Києві 30 серпня.

З огляду на дані слідчого шанований громадський діяч страждав на якусь таємну патологічну форму клептоманії, яка погнала його з сонячного чорноморського пляжу на київський будівельний майданчик (мабуть на килимі-літаку!) і примусила поцупити там будівельні інструменти на суму 32 835 грн., та ще «із застосуванням насильства». Цікава деталь: у постанові про притягнення Гладчука як обвинувачуваного слідчий вже вказує іншу суму: 1 128 грн. 05 коп.

Більше того, старший слідчий майор міліції І.В. Дьордяй у присутності матері затриманого та його адвоката погрожував Гладчуку, що в СІЗО помістить його в «прес-хату», де до нього застосують тортури та знущання».  

На знак протесту проти свавілля органів МВС України Вадим Гладчук оголосив голодування. Стан його здоровя за час утримання під вартою постійно погіршувався і становив загрозу його життю. Його мати Раїса Павлівна розповіла, що їй не дозволяли передавати синові воду, яка так необхідна для голодуючого. Натомість лікарі СІЗО кілька разів насильно намагалися вводити йому у вену глюкозу, що призвело до рвоти й алергічних реакцій і в цілому ще більше погіршило стан здоров’я затриманого. У лікарні СІЗО поряд з Гладчуком лежав хворий на відкриту форму туберкульозу…

На думку адвоката Гладчука правозахисника Олега Мусієнка «дана кримінальна справа порушена без достатніх для цього законних підстав, а його затримання проведено з порушенням Конституції України та чинного кримінально-процесуального закону. Слід зазначити і про незаконність постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 р. про обрання Гладчуку міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту».

P.S. За рішенням Апеляційного суду м. Києва 16 серпня 2007р. Гладчука звільнено з-під варти за умови підписки про невиїзд. Суддя апеляційного суду, усвідомлюючи абсурдність звинувачень Солом’янського суду, не стримався від жарту щодо «крадіжки цвяхів» лідером громадської організації…  

Унаслідок судових репресій Вадим перебуває у все ще важкому стані здоров’я. У своєму інтерв’ю газеті «Свобода» Гладчук сказав, що має намір «зробити усе можливе, щоб закрити цю сфабриковану політичну справу. Моїм захисником вже подані належні документи до Європейського суду з прав людини. Українська держава повинна відповідати перед європейськими інституціями за планомірне винищення свободи слова в Україні».