Між двома угрупованнями, наближеними до президента РФ – ФСБ та кланом Кадирова – почалася боротьба за виживання.

Напередодні в Росії сталася НП, яка може мати великі наслідки, як для самої країни, так і для її сусідів. Сталося «страшне»: МВС РФ наважилося підняти голос на диктатора Чеченської Республіки, якому благоволить сам Путін. Поліцейське відомство помістило на своєму сайті повідомлення, що вважає неприпустимими заяви Рамзана Кадирова про стрілянину на поразку по силовиках з інших регіонів.

За повідомленням МВС, конфлікт виник у зв’язку з операцією поліцейських зі Ставропілля щодо затримання підозрюваного, яка пройшла 19 квітня.

Під час затримання чоловік, який перебував у розшуку, чеченець за національністю, намагався протаранити на автомобілі машину правоохоронців. У відповідь ті відкрили вогонь і застрелили зловмисника.

Після цього господар Чечні і наказав розстрілювати будь-якого «чужого» силовика, хто наважиться діяти на його території, не ставлячи до відома місцевих правоохоронців. «Не має значення – будь-який  москвич або ставропольчанин – відкрити вогонь на поразку. З нами повинні рахуватися», – вимагав від своїх силовиків Кадиров.

Чому це обурило центральне поліцейське відомство? Адже це – тільки слова, а за Кадировим тягнеться слід набагато серйозніший. Наприклад, правозахисники неодноразово звинувачували його в причетності до замовних вбивств. Сам він, повідомляли ЗМІ, одного разу зізнався, що першого росіянина вбив у віці 16 років.

За час правління цього колишнього бойовика правителем республіки вона фактично перетворилася в анклав, де не діють федеральні закони, практикуються викрадення та катування людей. Багато з тих, хто намагався викрити чеченського диктатора, були вбиті як у Росії, так і за її межами.

Вихідці з силових структур Кадирова убили навіть офіцера ФСБ в центрі російської столиці. МВС РФ такого роду факти якщо й турбували, то лише формально – багато резонансних злочинів залишилися нерозкритими, хоча для цього, здавалося б, були всі можливості.

І раптом – застережливий окрик з Москви через кілька слів. З чого б це раптом? Невже МВС РФ стало такою свідомою структурою, що вирішило не дозволяти Кадирову вважати Чечню територією, закритою для правоохоронних органів країни? Для сучасної Росії це здається малоймовірним. З цього приводу зараз висловлюють чимало версій.

Не варто їх перераховувати з тієї причини, що підґрунтям того, що сталося, слід вважати сутичку Путіна і Кадирова. Так-так, саме так. Не сутичку ФСБ і Кадирова, як вважає багато спостерігачів, а саме сутичку господаря Кремля і господаря Чечні.

Їх зовні миролюбні відносини – лише видимість. Насправді вони вже давно дуже сильно втомилися один від одного. Свого часу Путін зробив ставку на Кадирова, надавши йому свою лояльність і величезні бюджетні кошти в обмін на видимість стабільності в Чечні.

Улесливий Кадиров цієї видимості стабільності досяг, але в силу свого бандитського менталітету поступово зарвався і став проявляти зайвий раз більшу самостійність, перетворився на потужний подразник для спецслужб.

На російські гроші Кадиров створив особисту армію, яка значно перевершує ту, що протистояла федералам в 1994-1996 і 1999-2001 роках – під час т.зв. першої та другої чеченських воєн. Спираючись на ці неофіційні «збройні сили», він веде себе так, що фактично в РФ утворилося два центри влади.

Росіяни іноді навіть гірко жартують, що Росія увійшла до складу Чечні. Не знати, чи турбує Путіна такий стан речей, але зараз це має другорядне значення. Набагато важливіше те, що на Кадирова міцно розсердилися ті, хто має незрівнянно більший вплив на кремлівського царедворця, ніж кавказький відморозок.

Переломним моментом, найімовірніше, стало вбивство опозиційного політика Бориса Нємцова, яке має чітко виражений чеченський слід. Буквально відразу після трагедії президент «Роснефти» Ігор Сєчін, тісно пов’язаний з ФСБ, відкрито назвав Кадирова «безграмотною твариною».

Як повідомляли ЗМІ з посиланням на Twitter цього одного з найвпливовіших олігархів Росії, він заявив, що до самого Кадирова немає питань, але вони є до того, хто поставив його керувати республікою. А хто привів Кадирова у владу? Особисто Путін. Це до нього у Сєчіна, і не тільки у Сєчіна, з’явилися «питання».

Серйозним знаком також стало те, що незабаром після зазначеної заяви нафтогазового магната Путін раптом кудись зник і не з’являвся на публіці більше 10 днів.

Багато політологів тоді висловлювали припущення, що в Кремлі в черговий раз загострилася війна кланів. Потім Путін знову явив себе світові, і версія про сутичку «левів» начебто відпала. Але сутичка ця не могла так просто закінчитися.

Ви тільки вдумайтеся: глава одного з кремлівських кланів, пов’язаний з ФСБ, і дуже близька до Путіна людина – Сєчін – назвав чеченського правителя «твариною». Цією образою він узяв на себе певні зобов’язання. Якщо після цього Кадиров надовго залишиться главою республіки, то вийде так, що він важливіший для Путіна, ніж Сєчін.

Вийде так, що слово Сєчіна не варте виїденого яйця. У російських олігархів, у яких через розв’язану Путіним війну проти України виникли дуже серйозні труднощі в бізнесі та перепони для користування накраденим за кордоном, є вагомі причини для невдоволення президентом.

Але відсутність реакції господаря Кремля на слова Січіна завдала б останньому незрівнянно більшої шкоди – репутаційної. У цьому випадку позиції його клану могли б дуже сильно похитнутися, а це напевно не влаштовує ні його самого, ні тих, що стоять за ним чинів ФСБ.

Варто відзначити, що клан Сєчіна виступає за вихід Росії зі збройного конфлікту на сході України. Але клан «яструбів» дуже сильний, тому главі «Роснефти» ніяк не можна здавати позицій. А важелі впливу на Путіна у нього теж є.

«Конфлікт всередині Кремля загострюється. Можна його назвати локальним конфліктом на тему «Кого призначити вбивцею Нємцова»».

Схоже, настав момент, коли Путіну доводиться робити вибір між ФСБ і Кадировим. Звісно, звільнитися без серйозної хоча б ззовні причини від останнього він не може. Демонстративна операція із затримання далеко не найбільшого шахрая і його знищення, швидше за все, була майстерно розіграною операцією щодо провокування чеченського диктатора на якісь різкі дії.

Кадиров попався на цей гачок, як дрібна риба, і у своїх амбіціях зайшов надто вже далеко. У відповідь на нього розкрила рот велика щука, яку не може проігнорувати навіть Путін.

Кадиров вже засмикався. Вчора він заявив, що готовий піти з посади, якщо цього забажає Путін. Чекати «оргвисновків» від Кремля, таким чином, залишилося недовго. Їх спрямованість зробить більш ясними і плани кремлівського бандита щодо України.

Перспективи такі. Якщо Кадиров залишиться, значить, «яструби» знову взяли гору – з усіма належними наслідками для війни в Україні. Якщо ж Кадиров подасть у відставку, значить, Путін його попросив про це. Це означатиме серйозну перемогу клану Сєчіна і більш сприятливий результат для України.

Звичайно, українцям у будь-якому разі не можна розслаблятися. Але, коли в кінці тунелю з’явилося світло, жити хоча б психологічно стане легше. Особливо, якщо врахувати прогноз деяких експертів, що після «зливу» Кадирова нафтогазові олігархи можуть всерйоз взятися і за Путіна.

http://patrioty.org.ua/konflikt-narostaye-putin-virishiv-zliti-kadirova/