Заяви «пора готуватися до війни» звучать весь час. Вони (бойовики ДНР. – ред.) до неї щотижня готуються: оголошують, що зараз вони нападуть, захоплять, звільнять. Точно так, між іншим, як і деякі українські політики, які щотижня заявляють про щось приблизно схоже. Це все бла-бла-бла. Ніхто воювати не буде. Тому що для цього немає моральних сил. Фізичні сили для невеликої бійки знайти можна. Але моральних сил немає.
Цілком можливо, що «відставка»» Ходаковського та інших найбільш агресивних вождів – це такі собі дрібні інтриги Владислава Суркова (ватажок ДНР Олександр Захарченко змістив Ходаковського з посади «секретаря Ради безпеки» після візиту Суркова. – ред) напередодні зустрічі міністрів іноземних справ країн «нормандської четвірки» (3 березня).
Але знову ж таки, це не має жодного значення для голів МЗС Німеччини та Франції. Вони й гадки не мають, хто в самопроголошених «республіках» займає пост «міністра закордонних справ» (раніше так званий «глава МЗС» ДНР Олександр Кофман також був відправлений «у відставку») і так далі. Я не виключаю, що вони навіть поняття не мають про «донецьких міністрів».
Для європейських чиновників так звані ДНР і ЛНР – чорний ящик, в якому сидять якісь пацюки. А хто з них хто, який бандит назвав себе «міністромЦ внутрішніх, а який закордонних справ, хто кого підірвав або розстріляв ... Я думаю, що якби про це запитали німецьких чи французьких міністрів, вони б довго чухали потилицю.
У них є своя тупа, непробивна бюрократична логіка: «Мінські угоди повинні бути виконані». Що це означає в перекладі на будь-яку мову, сказати неможливо. Тому що Мінськ-2 – суперечливий, його пункти виконати не можливо.
Якщо одна частина угоди говорить, що росіяни повинні піти і закрити кордон, а інша – що це потрібно зробити після того, чи разом з тим, як Київ погодить свою позицію з так званими ДНР і ЛНР – це не угода. Це знущання. Внутрішньо суперечливий папірець. Виходить, що Донбас треба звільнити, але після того, як Кремль покається. При цьому каяття визначатиме він сам. Це нісенітниця якась.
Але у західних чиновників є тільки одне – виконати і все. Хоч трісни. Насправді, на мою думку, французькі та німецькі офіційні особи внутрішньо змирилися, що це заморожений конфлікт. Що ніхто нічого виконувати не буде.
Тим часом стратегія Кремля від зміни панів-бандитів на сході України не змінюється. У Москви немає стратегії по Донбасу. У неї є одна проблема – як позбутися санкцій. З кожним днем вона все гостріша і гостріша. Тому що резервний фонд тане, грошей все менше, а щось робити потрібно. Необхідні західні кредити.
Як ви знаєте, Путін намагається вирішити цю проблему абсолютно по-іншому. Мінфін РФ розіслав свої пропозиції 25 великим банкам, в основному європейським і американським, але також і китайським, з проханням розмістити російські євробонди. Це важливо для Росії. Путін мислить дуже тактично: день простояти, ніч протриматися. А там, дивись, щось зміниться.
Якщо ж розміщення цих євробондів відбудеться невдало, то тоді знову почнуть переливати з пустого в порожнє. Думати, що зробити, щоб санкції зняли. Всі ж знають, що жодної проблеми так званої Донецької «республіки» немає. Але є дві інші проблеми.
Одна з них – це проблема особисто Володимира Путіна. Він давно плюнув на «Новоросію» і так звані ДНР і ЛНР. Але він не може визнати свою поразку. Закрити кордон і ліквідувати самопроголошені «республіки» буде означати для нього визнання своєї поразки. На це він піти просто не в змозі.
Це руйнує весь його світ. Міф про те, що Путін всіх переграв, Путін молодий і здоровий, Путін – вічний переможець. Відступитися від цього міфу – обнулити себе. На це він піти не може. Хоча «Новоросія»і так звана «Донецька республіка» нічого, крім огиди і відрази у нього, на мою думку, не викликають.