Наразі пройшло вже 78 років і більшість українців проведе третє лютого навіть не підозрюючи що це – день народження Героїв української нації, її славних лицарів, людей, що поклали своє життя на вівтар боротьби за УССД (Українська Самостійна Соборна Держава).

3 лютого 1929 року – створення на I Конгресі у Відні Організації Українських Націоналістів (ОУН). Метою організації визначалося відновлення Української Самостійної Соборної Держави (УССД) на всіх українських етнічних землях. Через майже вісім десятиріч ОУН доносило до страждаючого українського народу віру в Бога, власні сили та світле майбуття України. У часи репресій, Визвольних Змагань та боротьби з окупантами провідники ОУН вели боротьбу на обох напрямках – військовому та політичному (ОУН (б) – Бандери та ОУН (м) – Мельника) борючись проти імперіалістичних окупантів – Фашистської Німеччини та Радянського Союзу, проти їх антилюдської ідеології, з хрестом і мечем боролись із пропагандивною машиною ворогів української нації та людства.

У 1942 році, коли український народ нарешті побачив реальні наміри Німеччини та СРСР щодо України, побачив як покинули радянські війська Україну і що на її теренах почали робити фашисти 14 жовтня, День Покрови назначається офіційною датою заснування УПА (Українська Повстанська Армія) котра очолила підпільний рух опору українських націоналістів по всіх етнічних теренах України. Сергієм Качинським (псевдо – Остап) було сформовано перший відділ УПА під егідою ОУН(б), але реально окремі українські націоналістичні збройні формування існували вже від початку війни (і навіть раніше – «вовки» Василя Сидора проти поляків).

Закінчилася друга світова, і Радянський Союз – як і подобає сатанинській машині, не наситившися кров`ю європейських народів, взялися наводити свої добрі порядки на непокірній Україні, борючись своєю силою-силенною з «бандитами», котрі, за доповідям органів НКВС, «грабили и творили безчинства», а «дурний український народ» нерозумів того і робив нелогічно, допомагаючи бійцям УПА харчами, амуніцією, медикаментами, інформацією…

Жорстока та нерівна боротьба не обійшла й Житомир. 21 та 22 листопада 1943 року в житомирських лісах відбулася Перша Конференція поневолених народів Східної Европи й Азії, в якій взяли участь делегати різних національностей. Конференція засудила обидва воюючі між собою імперіалізми, які «заперечують право народів на їх вільний політичний і культурний розвиток у самостійних національних державах та несуть усім народам політичне, соціяльне і культурне поневолення у формі гітлерівської "Нової Европи" чи большевицького СССР" та вирішила продовжувати боротьбу зі спільним ворогом. Конференція вітала "героїчну боротьбу народів Західньої і Середньої Европи проти німецького імперіялізму" і заявила "свою повну солідарність у цій боротьбі".

Відкритий і організований збройний опір припиняється наприкінці 40-х років, а після загибелі у 1950 р. у сутичці з частинами НКВC головнокомандувача генерала Романа Шухевича УПА припиняє існування як єдина військова формація. Попри все, окремі загони УПА продовжують боротьбу до травня 1954 р. (1955 р.), коли було захоплено в полон нового головнокомандувача полковника Василя Кука-Коваля. Та й після цього деякі боївки зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній партизан Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 р., після проголошення незалежності України.

Так і жили… Країна незабула своїх Героїв. Тому закликаю всіх свідомих українців, патріотів своєї держави і борців за Україну вшанувати третього лютого пам`ять Великих Лицарів Боротьби за Володимирів Тризуб.

Слава Україні!