«Примітивний блеф, непередбачувані ірраціональні чинники, далекі геополітичні аспекти і тонкі психологічні пориви душі політиків – усе це продовжує виконувати в політичному житті велику роль, – хоча рідко доводиться до відома громадськості, і самими фігурантами усвідомлюється не часто. Тим більше, що ще в кінці минулого XX століття в політиці виникло цікаве явище, коли ані політики, ані спостерігачі ніколи не знають точно, з чим вони мають справу – з реальними об'єктами чи суб'єктами політики, або з позбавленими матеріального наповнення віртуальними образами», – вважає відомий політолог Віктор Небоженко. І він не далекий від істини.

Візьмемо одну з останніх грізних заяв лідерів Партії Регіонів. «ПР вимагає припинення переслідувань її активістів і прихильників, які знову набули останнім часом ознаки політичної помсти з боку помаранчевої влади. Цькування, залякування звичних громадян – вчителів, лікарів, працівників культури, духовних осіб лише за те, що вони публічно виказують іншу думку, набуває масового характеру», – мовиться в заяві. Навіть не знаю, як на таку брехню та цинізм можна реагувати. Регіонали відзначають, що влада почала ще активніше «застосовувати репресивні заходи щодо громадян, використовуючи правоохоронні органи». А далі дістається …прокуратурі. Як відомо цей орган повністю перебуває під впливом заявника від самого верху до провінційного прокурора-хабарника. Однак «регіонали» грізно морщать носи і заявляють – «Кулак з передвиборних біг-бордів помаранчевих не зміг ударити по беззаконню. Однак він успішно б'є в обличчя народу в прямому і в переносному розумінні цього слова. Причому активно використовуються в цьому процесі й органи прокуратури».

Здається більшого цинізму не знайти. Та Віктор Федорович на всі руки в цих справах мастак. І проливає крокодилячі сльози, що їх народних депутатів викликають в Генпрокуратуру на допити в справі екс-міністра внутрішніх справ Василя Цушко. Взагалі творити можна все, а от як трошки відповідальності – за мандати ховаються. Та сльози з очей регіоналів котяться й котяться: «Зараз влада скоює тиск на тих депутатів, які в день спроби силового захоплення прокуратури захистили закон і порядок». Так хто ж тоді захопив прокуратуру? Ми бачили «Беркут» під керівництвом Васі-тракториста і в супроводі депутатів-регіоналів, які зірвали двері, побили бійців державної служби охорони. І  тепер виходить, що вони закон захищали. «Партія регіонів заявляє: якщо не буде негайно припинена практика політичних переслідувань, тиску на опозицію, якщо влада не повернеться до дотримання закону, – ми ставитимемо питання про відставку генерального прокурора і про відповідальність президента за порушення ним закону і Конституції нашої держави», - вимагають колеги двічі не судимого проффесора.

Тому хочу привести кілька прикладів, щоб бачили люди, хто ж кого переслідує. На сесії Верховної Ради під час обговорення голосування про депутатську недоторканість Василь Кисельов заявив, що вимагає притягти до кримінальної відповідальності народного депутата від БЮТ Андрія Шкиля. Він додав, що звернувся до Генерального прокурора Олександра Медведька з проханням винести на розгляд парламенту питання про притягнення його до кримінальної відповідальності. Народний депутат від блоку Юлії Тімошенко Андрій Шкиль був травмований в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася в ніч на 1 квітня 2007 року в Києві. «Зараз ця справа перебуває в суді. І я визнаний в цій історії потерпілою стороною – є стовідсотковий висновок експертизи, що я був тверезий, а в нетверезому стані був водій іншої машини», – так прокоментував 7 березня народний депутат України Андрій Шкиль ту заяву народного депутата від Партії регіонів Василя Кисельова. А той ще й наплів, що Шкиль нібито знаходився в нетверезому стані, коли минулого року потрапив в аварію, в якій загинуло двоє людей. «Я був тверезим. І я подаю до суду на Кисельова», – заявив народний депутат Андрій Шкиль.

От і думайте, хто ж кого в цій історії переслідує.

Ще один факт. Прокуратура завершила досудове слідство по справі про вбивство полковника Донецького УБОПа Романа Єрохіна. Про те сказав  генеральний прокурор Олександр Медведько. Ось його слова: «Закінчене досудове слідство в справі вбивства міліціонера Єрохіна», – і  додав, що в цій справі звинувачуються 5 осіб. Нагадаю, що 21 серпня 2006 року труп Єрохіна було знайдено в Київській області. На тілі екс-співробітника УБОПа було вісім вогнепальних поранень. Тоді  Юрій Луценко заявив про викрадання і про те, що в цій справі замішані представники Верховної Ради. Так от, саме на депутатів від Партії Регіонів впала підозра. Та їх ніхто навіть на допит не запросив.

Повернімося до справи Василя Цушка. Генеральний прокурор Олександр Медведько заявляє про нез'явлення колишнього міністра внутрішніх справ на допити по справі про захоплення 24 травня 2007 року Генпрокуратури. «Ускладнюється розслідування справи тому, що Цушко один раз з'явився на допит як свідок і більше ні. Ми не можемо його розшукати», – сказав Медведько. Він також сказав, що справу проти Цушка не порушено. Адже ще 20 червня Печерський районний суд Києва скасував ухвалу колишнього виконувача обов'язків генпрокурора Віктора Шемчука про порушення кримінальної справи проти Цушка за перевищення службових повноважень. Так хто ж винен в «переслідуваннях»? І де їх побачила Партія Регіонів?

Або ще один випадок. Правоохоронні  органи і юридична служба державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» одночасно заявили про арешт президента ЧМП Євгена Кожевіна. Міліція пояснила арешт тим, що пан Кожевін з 2005 року підозрюється у низці службових злочинів, ухиляється від слідства. А от юристи пароплавства заявили, що міліція перевищила свої повноваження. У  2005 році Генеральна прокуратура звинуватила колишнього урядовця «Укрзалізниці» в зловживанні службовим положенням і фальсифікації. За ці злочини законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років. За оцінкою слідчих, порушення Євгенія Кожевіна завдали державі збитку на суму 50 млн. грн. Ще 2005 року запобіжниим заходом на час розслідування кримінальної справи відносно пана Кожевіна було обрано підписку про невиїзд з Одеси. Проте, за даними ГУБОПа, керівник ЧМП за цей час неодноразово виїжджав не тільки в інші міста, а й за межі України, зокрема до Росії, Туреччини, В'єтнаму та Єгипту. Чи не з потурання Партії Регіонів все це відбувалося? Та й узялися за злодія лише після повернення «помаранчевих», яких так бояться регіонали. Тільки де тут політичні переслідування?

А вони якраз і процвітають у Донецькій області. Візьмемо справу Слвянського міського голови, члена Партії Регіонів Валентина Рибачука. Під його «чуйним» керівництвом у Слов'янську розгорнено безпрецедентну кампанію з переслідування журналістів телеканалу «САТ-плюс», що розкрили недоліки в роботі місцевої влади. Колектив слов'янської телекомпанії «САТ плюс» звернувся до журналістів України з проханням підтримати його в протистоянні з міським головою, який чинить тиск на головного редактора «САТ плюс» Наталію Попову. В одному зі своїх репортажів Наталія попросила мера відремонтувати зруйновану Алею Слави. Вона заявила, що грошей, які місто витрачає, орендуючи у мера його особистий «Лексус», вистачило б і на ремонт. У відповідь Рибачук подав  позов про захист честі і ділової репутації. Суд зобов'язав Наталію Попову виплатити 80 000 гривень штрафу.

Ось так переслідують у нас Партію Регіонів.