У січні пошту охопила гарячка: ходили чутки про нібито підвищення тарифів з 1 лютого. Однак і в лютому, і квітні чутки так і залишилися чутками. Однак мали несподівані наслідки, вельми, видається, вигідні для Укрпошти.

Деякий час і сама пошта, й користувачі її послуг жили спокійно. Розмови про підвищення тарифів ущухли, й лише деякі деталі нагадували про січневу катавасію. Так, художні марки номіналом 70 копійок – це тариф на пересилання простих листів у межах України – так і не з’явилися. Проте й із номіналом 1 гривня вийшла лише “власна марка” – тобто марка з купоном, на якому клієнт може замовити будь-яке зображення – до Дня святого Валентина. Серії марок, присвячені Тарасові Шевченку та Миколі Гоголю, як і європейський випуск, присвячений історії листа, мали номінали, які дорівнювали тарифам на міжнародні листи. А ще вийшло два випуски маркованих конвертів із марками номіналом 1 гривня – всі вони були датовані січнем, проте потім, починаючи з лютого, нові марковані конверти мали вже, як і раніше, марки по 70 копійок. А от вісім маркованих листівок до 8 Березня й Великодня вийшли з марками по 1 гривні.

Отже, тенденція простежувалася чітко: якщо марковані конверти знову здобули марки по 70 копійок – подорожчання поштових послуг не очікується. Що ж до листівок та художніх марок, то їх виготовляють дуже заздалегідь і ще не встигли перебудуватися.

Аж раптом ближче до середини березня з продажу зникли стандартні, не художні, марки по 70 копійок. Замість того доводилося купувати набори з двох, а то й трьох марок. “Марок по 70 копійок нема на базі, закінчилися”, — пояснювали всі як один поштові оператори. “Коли збиралися підвищити тарифи, до цього й мало прийти, – гадалося. – Нічого, тепер тарифи не підвищують, тож незабаром знову надрукують достатню кількість марок”. Дратувало єдине: на деяких поштах оператори, замість підібрати набір марок на потрібну суму в 70 копійок, настійливо пропонували купити марку на 85 копійок: “Подумаєш, на 15 копійок дорожче, не збіднієте!”.

І от 27 березня. Заходжу на головпоштамт, стаю в чергу. Переді мною пенсіонер купує 30 листівок і 30 конвертів до них. Операторка, не попереджаючи, наклеює на конверти марки по 85 копійок. “То невже тарифи підвищилися?” – приходжу я на допомогу пенсіонерові, який цілком може тих тарифів не знати й не збагнути, що його змушують переплачувати. “З 1 квітня тариф буде 1 гривня, – відповідає операторка. – У нас уже забрали марки по 70 копійок, й марковані конверти дали з марками в 1 гривню”. Нагадую: це – головпоштамт, головне поштове відділення не лише столиці, а й усієї України, управління “Укрпошти” розташоване на верхніх поверхах того самого будинку. Пенсіонер розгублено дивиться на конверти, потім дістає з кишені копійки й уважно їх перераховує. “Мені треба відправити ці листи вже після 1 квітня, – якось жалібно каже він. – Що ж мені робити?” “Доклеюйте що по 15 копійок!” – відрубує операторка й продає йому 30 наборів марок для доклеювання.

Іду в інший кінець зали, до віконця адміністратора й запитую: “То тарифи на пересилання листів таки зростають?”. “Мені про це нічого не відомо, ніяких наказів нам не надсилали”, – відповідає адміністраторка.

Наступного дня заходжу в інше поштове відділення. Прошу марку за 70 копійок. “З вас рубль!” – відповідають з-поза віконця. Я наполягаю. Мені пояснюють: “З 1-го числа марка коштуватиме 1 рубль, уже й нові марки заготовано, й нові марковані конверти. Марки за 70 копійок продавати вже заборонили, та їх уже й немає”. Я не здаюся: “Тарифи зростають з 1 квітня, а сьогодні лише 28 березня. Мені треба відправити листа от просто зараз”. Не погоджуються: “Платіть рубль і відправляйте!”. Іду до іншої пошти. Там приблизно те саме. Йду до третьої, питаю, з якого числа підвищуються тарифи. Відповідають: “Ніяких розпоряджень нам не давали, про підвищення нічого не знаємо”.

І от 1 квітня. Тарифи, як виявилося, не змінилися. Тож продаж різними поштовими відділеннями марок на завищену суму був, напевне, першоквітневим жартом. “Укрпошта”, треба сподіватися, непогано на ньому заробила.