Остання криза в стосунках між президентом та прем’єром була викликана, серед іншого, й останнім Віктора Ющенко на Донеччину напередодні Дня Перемоги. Адже 20 днів перед тим Віктор Андрійович вже побував в вотчині “голубих” і був тепло зустрінутий Рінатом Ахметовим та Борисом Колєсніковим. І от на запрошення тих же дійових осіб Президент ухвалює рішення відвідати Донецьк і привітати ветеранів на самій Саур-могилі, де 1944 року точились запеклі бої. До речі, це вперше за весь час існування меморіального комплексу лідер країни ризикнув його відвідати. Навіть Янукович в ранзі чи то прем’єра, чи то лідера опозиції жодного разу не з’явився на Саур-могилі. Кажуть, боїться посягань на свою дорогоцінну особу. Ющенко не побоявся. Та все ж після того візиту зібралося більше негативу, ніж ппозитиву. Офіційна частина програми заключалася в тому, що 8 травня Віктор Ющенко взяв участь в святкових заходах, присвячених 63-й роковинам Перемоги у “Великій вітчизняній війні”, які відбуваються в щорічно в травні та вересні (офіційна дата звільнення області від гітлерівців) на меморіальному комплексі Саур-могила, і зустрівся з ветеранами. Пікантності додало те, що по області Віктор Андрійович переміщався на вертольоті.
«Що ж означає нинішній приїзд Президента у вотчину «біло-блакитних»? Це візит-провокація або візит-визнання ролі ветеранів Радянської Армії в перемозі над фашизмом? Або це чистої води PR-хід напередодні президентських виборів?» патетично запитував близький до Януковича сайт http://ura.dn.ua/. Відзначу, що угрупування Януковича сприйняло той візит з ледь прихованою люттю. Особливе те було помітно по поведіннці голови облради Анатолія Близнюка. На відміну від губернатора Володимира Логвиненко, він приїхав на Саур Могилу своїм ходом, а не був запрошений до президентського гвинтокрилу. Настрій мав поганий і навіть накинувся прямо перед народом на одного з голів районної ради області, забувши , що знаходиться все ж не в себе в кабінеті.
Нервово сприйняли той візит і прибічники Прем’єра в області. Володимир Скубенко, народний депутат, член фракції БЮТ заявив пресі: ”Весь цей візит на Донетчину має три складові. З одного боку це спроба зрівноважити ті вислови, які були по УПА і все-таки віддати дань пошани і пам'яті тим воїнам, які загинули під час Другої світової війни при звільненні Донбасу. Друге – Президент робить відчайдушні спроби знайти порозуміння з Партією регіонів, знайти у них підтримку в конституційному процесі, оскільки наступного тижня цілком можливо буде внесення законопроекту про зміни в Конституцію, і Президент сьогодні гарячково зустрічається з лідерами Партії регіонів для того, щоб переконати їх перейти на свою сторону і якимсь чином підтримати його в протистоянні з Тімошенко. Але я не думаю, що це буде успішне. І третє – це гарячкові спроби повторити історію Кучми-2. І, якщо Кучма на перший термін обирався за допомогою східної України, а на другий термін – західної, то Ющенко хоче повторити це навпаки. В даному випадку він виступає, як гідний син свого батька». Вже з тієї заяви було зрозуміло, що потрібно чекати з боку БЮТ неадекватних дій. Що й сталось в парламенті. Бо розцінено те було як пряме наведення мостів з “регіоналами”. До речі Олександр Голуб, народний депутат України, фракція КПУ так і заявив: “Даний візит Президента – це, в першу чергу, PR напередодні президентських виборів, оскільки Ющенко і його політична сила чудово розуміють, що стрімко втрачають підтримку в суспільстві. І якщо на Заході голосу у них забирає Тимошенко, то на Сході України – це ліві сили і Партія регіонів. І абсолютно очевидно, що, не маючи підтримки, він не може виходити на фініш виборчої кампанії. Тому останнім часом він робить кроки, які покликані, як і раніше, коли він йшов на вибори, підняти його рейтинг”.
Та врешті були й протилежні думки. Наприклад, Марія Олійник, голова Донецької обласної організації КУН вважає: “Він чисто по-людськи хоче ушанувати тих людей похилого віку – учасників війни і бойових дій – які ще залишилися, і віддати почесті загиблим. Що в цьому поганого? При чому тут PR? Ну як може це бути PRом? Це потрібно бути психом і ненормальним, щоб рахувати це PRом. Я вважаю, що комуністи, які збираються організувати акції протесту – люди, які не розуміють, що роблять. Як можна зустрічати яйцями і помідорами людини, яка хоче згадати загиблих, хто б він ні був! Так хоч сам Гітлер! Я вважаю, що правильно Ющенко закликає додати статус ветеранів воїнам УПА. Зараз залишилися люди похилого віку, немічні, не ті комуністи відгодовані, як наш Симоненко, а залишилися люди похилого віку, яким 80 і більше років, які ведуть нещасне існування, без квартир, без нормальних пенсій, без нормального соціального захисту. І що в тому поганого, що Президент виступає за те, щоб і тих, і інших гідно довести до їх кінця. Що в цьому поганого? З приводу ветеранів війни є купа законів, з приводу учасників УПА їх немає. Я вважаю, що потрібен такий закон, але не як PR, а як людське співчуття”.
Важко не погодитись з Марією Василівною. Та все ж в тому візиті на світло потрапляє лише негатив. І в тому можливо винен і сам Віктор Андрійович. Бо ж дати своїм ворогам такий привід позлословити, треба немало вміння. То й пишуть донецькі видання, щось на кашлат цього опусу “ Урочисто поклавши квіти і привітавши ветеранів, спеціально відібраних для його рукостискань, Президент приступив до читання вітальної промови. У своєму спічі глава держави ані словом не обмовився про учасників «визвольних змагань» з УПА і говорив лише про ратний подвиг ветеранів Червоної Армії. Такий ось «душка» Ющенка, білий і пухнастий. Чи то перевиховався, чи то вибори швидко... Більшість дончан, відверто кажучи, не зовсім обрадував візит Президента. Поки глава держави в своїх промовах об'єднував націю, народ в унісон скандував: «Ющенко, геть!» і «Геть звідси!». За свого лідера вступалися активісти НСНУ, і періодично на «Саур-могилі» відбувалися міжпартійні сутички. Міліція збилася з ніг, рознімаючи любителів дискутувати про політику із застосуванням таких аргументів, як роздирання чужих прапорів або розмахування кулаками”. Треба сказати що автор цих рядків відверто бреше, бо ж відкрито проти Презедента виступило всього з два десятки активістів ПСПУ. Хоча атмосфера й була напружена, сутичок не відбувалось. От лише п’яних було чимало.
Та все ж. що насправді відбулось 8 травня в Донецьку, так би мовити за лаштунками офіціозу? Схоже на те, що внутрішня боротьба в ПР в самому розпалі, а не припинились на недавньму з’їзді. По перше, Ахметов не хоче втрачати свій вплив на політичну та економічну ситуацію в Україні. А тому хоча б декларативно, однак готовий на даному етапі підтримати Президента. Що ж до Януковича, інтереси його вже давно не збігаються з ахметівськими. Тому й намагаються перетягнути на свій бік то «регіоналів», то Тимошенко, то Ющенка. Цього разу красивіше вийшло в останнього. І тому реакція послідувала негайно. Бо ж не змогла Тимошенко винести того, про що писали донецькі ЗМІ. «Президент України Віктор Ющенко і Рінат Ахметов прилетіли до Донецька на одному літаку. Працівники аеропорту розказують, що в місто Ющенко і Ахметов виїхали в одному «Мерседесі», за кермом якого – схоже, це стає традицією – сидів особисто глава держави. Окрім двох чоловіків в салоні автомобіля була помічена жінка – Раїса Богатирева.
На високій швидкості президентська машина промчала по вечірньому Донецьку до належного Рінату Ахметову п'ятизіркового готелю «Донбас Килим». Готель був оточений декількома рядами охорони».
За словами джерела, Віктор Ющенко ліфтом піднявся на так званий Представницький поверх, де йому на вибір запропонували два номери: Президентський і Королівський.
Поки Президент вибирав собі номер і розташовувався, Рінат Ахметов, Раїса Богатирева і Юхим Звягильській спустилися в VIP-зал для прийомів, де наглухо відгородилися від мирської суєти дерев'яною загородкою. Хвилин через 20 до них приєднався Віктор Ющенко.
Чим високоповажна публіка займалася за закритими дверима – невідомо. Можна припустити, що навряд це був банкет з нагоди перемоги донецького «Шахтаря» над київським «Динамо». У цьому випадку Рінат Ахметов напевно вийшов би на площу Леніна, де з 19 годин декілька тисяч фанатів, не помічаючи холоду, спершу дивилися на великому екрані трансляцію кубкового матчу з Харкова, а потім чекали прибуття улюбленої команди. Мабуть, уперше, пан Ахметов показав публіці, що політика для нього все ж таки важливіша за футбол. http://ostro.org/
Можна прогнозувати, що сторона Тимошенко посилить свої контакти з прибічниками Януковича. Та всі ці ігрища можуть втретє привести Януковича в крісло прем’ра. А можливо й президента. Невже не набридло в черговий раз наступати на все ті ж граблі?