Смакує джин і так, і сяк,

а содову не пити, й

хто хоче може мати

мене за талер битий.

Мій суджений, мій суджений

був сьомий крук, до хати

шугнув, і чує всяк:

день полуднем просяк.

Мій суджений, мій суджений

мав чорне „каррр!”, носяк

він пнувся у кубельці

до мого серця пхати,

зненацька – хлоп! – сторонський хлоп,

і любчик на видельці.

Вже кожен може мати

мене за талер битий.

А серцю, знай, ні так, ні сяк

при тій ціні,

а зимно й ні в далечині,

де крук, де не сама ти.

Тож мої друзі

почали мене топить…

Даруйте келих – то шартрез, то пить,

я там пливу – яйце, жовток, жовтяк.

29. 6. 1951

З німецької

переклав Мойсей ФІШБЕЙН.