”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:



Чи потрібна Україні атомна бомба?


  • image Шановний пане Володимире! Дякую за детальний і унікальний за розмірами і грунтовністю коментар. Відчувається, що Ви людина фахова у військовій сфері, ядерній техніці (можливо фізиці) і маєте широкий політичний кругозорір. Тому я вирішив так само детально Вам відповісти. 1. Україна може перемогти Московію у війні, якщо послідовно демонструватиме, що вона не агресор, а жертва неспровокованої агресії. Нас змушений підтримувати весь цівілізований світ, навіть, якщо він не дуже цього і хоче. Обов'язкова умова - ми маємо вести війну як жертва, а не як агресор. Всі стандартні атрибути війни мають бути очевидними для всього світу але фази масштабних бойових дій слід уникати якомога довше - час працює на нас. Першими кроками мають бути візовий режим з Московією, ускладнення діяльності російського капіталу на теренах України, здорощання перебування Московського патріархату на нашій землі тощо, а далі обережно але неухильно підвищувати ставки. 2. Порівняння України і Грузії некоректне, оскільки Україна за населенням і економіко-військовим потенціалом перевищує Грузію більше ніж удесятеро. Визнання Лугандонії з боку Московії не слід лякатись. Це тільки ускладнить становище Московії. 3. З народом потрібно розмовляти, його потрібно виховувати і згуртовувати. Національно свідома частина нашого народу - націоналісти Майданом зупинила нищення незалежної України бандою Януковича. Ця ж частина народу захистила державу у перші місяці російської агресії. Колишня партноменклатура з'являється, коли вже є конкретний результат дій націоналістів, щоб ним скористатись. 4. Закономірним етапом еволюції партноменклатурної влади в незалежній Україні був прихід до влади відверто кримінальної людини, що зрештою своїми руйнівними діями щодо незалежності держави і спричинила Майдан або революцію гідності. З моєї точки зору - революцію національної гідності українського народу. У середині дев'яностих років я очолював Одеську обласну організацію Народного руху України. Хоча ми не позиціонували себе як відверто націоналістичну організацію, нас все одно називали бандерівцями і самі ми були певні, що ними є насправді. Відтоді пройшло багато років і одна з всеукраїнських націоналістичних організацій на підтвердження цієї думки нагородила мене пам'ятною відзнакою (орденом) Степана Бандери за № 1225. Так от, спостерігаючи за деградацією партноменклатурної влади і за проривом у владу Януковича, ми були певні, що це закінчиться великою кров'ю і не помилились. Щодо Л. Кравчука. Я завжди з великою повагою ставився до цього і у 1995 році в Одесі був, як голова РУХу, членом його передвиборчого штабу. Л. Кравчук виграв у першому турі виборів. Так само він виграв і у другому турі але колишня партноменклатура, яка була основним підмурком його влади, зрадила його (думаю її перекупила Москва) і результати другого туру були пораховані не на користь Л. Кравчука. От Вам і партноменклатура. А щодо подій початку двадцятого сторіччя, то скільки тоді було українських націоналістів - жменька. А політиканів типу В. Вінниченка - море. Так що націоналісти в принципі не могли програти, оскільки не несли відповідальність за ту владу. 5. Противником України є не тільки Путінський режим, а вся імперська Московія. У 1918 році Путіна не було навіть в проекті, а вулиці Києва вже вкрились патріотами України, вбитими більшовицькими (російськими) військами. І це був лише початок. До тисяч жертв Московії згодом додались мільйони. І цей процес триває досі. П'ятий пункт - це тест на націоналізм. Моя відповідь - це відповідь націоналіста. 6. Приклад Ізраїлю не є штучним, оскільки і його сусіди, і наш північний сусід в принципі не згодні з існування наших країн. А щодо мистецтва виживання, то треба хоч чомусь корисному навчитись у євреїв, адже тисячу років жили поряд. 7. Хто робив ці оцінки? Російські фахівці. Їх заангажованість очевидна. Моїй статті мова не йде про весь потенціал, а про його один відсоток. Я бачив у Кировоградській області дві підірвані шахтні ракетні установки - це варварство. Голи я бачив в Одесі, як на очах розкрадається найбільше в Радянському Союзі пароплавство, коли я читав в газеті об'яви про розпродаж військового майна (можна було вільно купити бронетранспортер і навіть у мене вистачало на це грошей) , то вірити у те, що військовий стратегічний потенціал України знищується в ім'я вищих ідеалів, було б дивно. 8. Унікальні властивості плутонію мені добре відомі. Однією з моїх настільних книг є переклад з англійської збірник наукових праць у двох томах: "Плутоний, Фундаментальные проблемы". Жодна катастрофа з плутонієм не можлива. Він просто поступово втрачає свої вибухові властивості. Його періодично слід знову використовувати як сировину для виготовлення нових боєголовок. 9. Пар відмовилась не від ядерної зброї, а від програми її розробки. За це вона отримала серйозні конкретні дивіденти, а не слова, як Україна. Білорусія і Казахстан ніколи б не вийшли з Радянського Союзу, якби звідти не вийшла Україна. Коли Україну зламали через коліно, то це послужило спонукальним мотивом для Білорусі і Казахстану, а не навпаки. 10. Якщо право на відновлення ядерного потенціалу у нас є, то гайда за роботу. Все одно нам цей шлях доведеться пройти. Дорогу здолає той, хто йде. 11. Збройовий плутоній можна отримати у спеціальному реакторі. У наших існуюючих реакторах - лише промисловий плутоній. Але в статті це питання пояснюється. З промислового плутонію цілком можна створити і збройовий плутоній але це буде дещо дорожче. А хтось оцінював, скільки коштує нам остання війна, скільки коштують життя загиблих громадян України, їх майно, їх каліцтво, зламані долі? Може краще витратити еквівалентну суму грошей на створення достойного нашої країни стратегічного ядерного потенціалу і жити в мирі з північним сусідом. В іншому разі нас чекає перманентна війна. До речі - її початок слід віднести до 1917 року. 12. Щодо плутонієвої бомби я з Вами згоден. Якщо важливим є сам факт наявності атомної зброї, то технічно простіше створити саме уранову атомну бомбу. До речі, перша атомна бомба, використана у війні (Хіросіма), була саме урановою. Друга бомба ( Нагасакі) була вже плутонієвою. Низька ефективність уранової бомби - з 64 кг урану в атомній бомбі прореагувало при вибуху менше 1 % урану привела до того, що надалі створювались майже виключно плутонієві бомби. Перша Радянська атомна бомба була також плутонієвою. Бомба, скинута на Нагасакі приблизно такої ж потужності, як і у разі Хіросіми, містила лише 6.5 кг плутонію. Так що саме плутонієвий шлях є найкоротшим до сучасної атомної зброї. 13. Вибір щодо союзників ми, на мою думку, зробили вдало. Сполучені штати є нашим стратегічним союзником. 14. Шлях до атомної зброї - це на 90% мирний шлях: створення замкненого паливного циклу, створення реакторів на швидких нейтронах, консервація відпрацьованих блоків і спорудження нових. З цього потрібно починати і про це говорити. А щодо ядерної зброї, то весь світ робив це за завісою секретності. Про віддалену перспективу нам не слід особливо балакати. Війна з Московією триватиме доти, доки ми будемо слабкими для перемоги або не наступить рівновага сил. В іншому разі у нас взагалі немає перспектив. Але я, як нормальний український націоналіст, впевнений в нашій перемозі. Слава Україні!
    (Створено Валерій Швець, Грудень 21, 2017, 4:29 PM)
  • image Добрий день. Прочитав Вашу статтю. Хотів би зазначити наступне: 1. Україна зараз не має можливості перемогти Росію у війні. Тому АТО, а не війна. 2. Рішучість потрібна, щоб запросити дівчину на побачення. Питання війни та миру вимагають від політиків обережності та розважливості. В 2008 році Грузія рішуче відновлювала суверенітет і територіальну цілісність, розірвала дипломатичні стосунки з Росією, запровадила візовий режим. В результаті війну програла за два дні (п’ятиденна війна не зовсім точний термін), підписала продиктований план врегулювання Мєдвєдєва-Саркозі (де там прізвище Саакашвілі), візовий режим скасувала в 2010 (для мешканців Північного Кавказу) та 2012 рр. (для всіх росіян) в односторонньому порядку. Росія визнала незалежність маріонеткових анклавів, Захід пішов на перезавантаження відносин з Росією. Натомість Україна тримається вже чотири роки, санкції євроатлантичної спільноти все важче, росіяни здобули у світі репутацію терористів, злодіїв і шахраїв (Боїнг, Олімпіада), а ті люди, які тішилися в 2014 що «України більше нема», називають українську політику Путіна катастрофою. 3. Віра у власний народ передбачає тверезу оцінку власних можливостей. 4. Українська комуністична номенклатура (Кравчук, Кучма та К*) змогла добитися незалежності та зберегти її, тоді як націоналісти – ні. І духовне надбання багатосотрічного досвіду національно-визвольної боротьби українського народу останнім не допомогло. Українські очільники погодилися на передачу Росії ядерних боєголовок і знищення стратегічних носіїв лише після тривалої та виснажливої дипломатичної боротьби, під загрозою масштабних економічних санкцій та політичної ізоляції країни. В результаті наша держава отримала міжнародне визнання, гарантії недоторканості кордонів, можливість інтеграції до євроатлантичних структур, значну компенсацію за збройний уран (ядерним паливом для АЕС) та програми фінансової допомоги (МВФ та інші структури). Більше того, Україна все одно залишилась латентною ядерною державою, оскільки «для наукових досліджень» зберегла певну кількість ядерних матеріалів, придатних для конструювання десятка ядерних боєзарядів (передані до Росії в 2012 році за можливість В Януковича зустрітися з президентом США Б. Обамою та американське фінансування побудови наукового ядерного центру). Якщо президент - Янукович, а весь силовий блок (Мін. оборони, СБУ, Вунтрішні війська) очолюють діючі співробітники ФСБ та ГРУ, то як ядерна зброя допоможе Україні? 5. Положення України на Сході Європи не має нічого спільного із положенням Ізраїлю на Близькому Сході. Противник України – путінський режим, противник Ізраїлю – мусульманська умма. Приклад Ізраілю штучний, оскільки ця країна – найближчий союзник США. Впродовж багатьох десятиліть ця країна щороку отримувала лише прямої фінансової допомоги більше, ніж весь військовий бюджет сучасної України у стані гібридної війни. За весь час лише ця сума склала близько 200 мільярдів доларів (кількість нулів вказано вірно). А ще є непряма допомога і передача технологій… З 60-х років Ізраїль отримує найновішу техніку. Наприклад, літаки F-4 Фантом, F-15 Ігл, F-35 Лайтінг ізраїльські ВПС отримали водночас з першими поставками до збройних сил США. Джавелінам, до речі, вже 20 (30) років. 6. Ви чули про санкції США проти Ізраїлю за ядерну програму? А чому? Є цікаві спогади Мордехая Вануну – втікача з ядерного центру в Дімоні, як євреї робили вигляд, ніби вони приховують свою ядерну програму, а американці робили вигляд, ніби вони її не помічають. Більше того, було кілька випадків, коли з американських сховищ зникали ядерні матеріали, і за це ніхто не сів. Є обґрунтовані підозри, що саме так у Ізраїлю і з’явилась ядерна зброя, оскільки співробітництво з Південно-Африканською республікою було налагоджено пізніше. 7. На початок 1990-х років в Україні не було ані фінансової, ані матеріально-технічної, ані кадрової бази для обслуговування наявної ядерної зброї, тож рішення про без’ядерний статус було не просто правильним, але й єдино можливим, що підтверджується також діями урядів Казахстану та Білорусі. Якщо обслуговувати ракети Україна могла, то боєголовки – ні. Вартість створення належної інфраструктури оцінювалась в 55 мільярдів доларів. Ну і десь 5 млрд. дол. щороку на обслуговування. (кількість нулів знову вказано вірно) 8. Термін придатності термоядерної боєголовки для балістичних ракет – 10 років. Потім вона починає нагріватися та існує реальна загроза її руйнування. Кілька штук довелося вивезти до Росії ще до укладення угоди, щоб запобігти катастрофі. 9. Ядерна зброя – це не чарівна паличка, яка гарантує безпеку. Від ядерної зброї довелося відмовитися не лише Україні, але й Казахстану, Білорусі, ПАР. Десятки країн свого часу також згорнули власні ядерні програми. 10. Право на відновлення ядерного арсеналу у нас є, а от фінансів не вистачає, та й міжнародне становище не сприяє. 11. 15 діючих в Україні реакторів (тип ВВЕР) непридатні для виробництва збройного плутонію, на відміну від РБМК (Чорнобиль). А взагалі то потрібні спеціальні реактори. Для розробки родовищ потрібні гроші. Для створення підприємств зі збагачення урану потрібні гроші. Для наукових лабораторій потрібні гроші. Створення засобів доставки – потрібні гроші. Ще раз – мова йде не про мільйони доларів, а про десятки мільярдів доларів. 12. Плутоній – це найскладніший шлях до сучасної ядерної зброї, оскільки плутоній – складний матеріал. Найлегший шлях – це уран. 13. Мрії про кілька років на ядерну програму нагадують приклад Пакистану. Після «мирного» ядерного вибуху в Індії (1974 рік), пакистанська хунта поставила завдання створити власну ядерну зброю до 1976 року. Ага. Технічні можливості з’явились наприкінці 80-х, випробування провели в 1998 р. І це ще кандидат в президенти США Р. Рейган неодноразово публічно заявляв, що він не заперечує створення Пакистаном ядерної зброї, якщо Пакистан перебуватиме в системі американських військових союзів. 14. Про масштабні західні санкції, дипломатичну ізоляцію і дуже ймовірне військове вторгнення Росії в разі реалізації ядерної програми України краще не згадувати. Можливо, у віддаленій перспективі ми неминуче підемо шляхом відновлення свого ядерного статусу, але точно не зараз. І не завтра. З повагою.
    (Створено Володимир., Грудень 19, 2017, 3:10 PM)

Додати коментар


Ваше імя



Ваш E-Mail



Додати коментар




Введите код, который вы видите на изображении:


Зображення:

Код:  


Найпопулярніші
Найкоментованіші