Невідома Україна

Ні, блазні загальнонаціонального масштабу таки потрібні. І не тільки у більш-менш респектабельних королівствах, а й у перфектних республіках. І не тільки у ковпаках із дзвіночками, а й – відповідно до нинішньої моди – у мештах та маринарках вищого ґатунку. Бо ж часи змінюються, а місія блазнів залишається незмінною: поміж 99 дурниць раптом втелющити щось таке розумне й нагальне, що його ... [читати далі]

У далекому вже вересні 1968 року старшокурсники філософського факультету Київського університету якось зачекалися свого декана професора Володимира Шинкарука. Чекали-чекали – не йде ніяк Шинкарук. Коли раптом підіймається, похитуючись, сходами. Вочевидь уживши понад сто грамів, і чимало понад... Тоді підкликає до себе студіозів і таємниче каже: “Хлопці, хочете розкажу найкоротший анекдот?” І, не чекаючи на відповідь, у шанобливій тиші прорікає, похитуючи ... [читати далі]