”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (0 додано)

Відкритий лист - заява

on Червень 08,2007

image

Генеральному прокурору України

П. Медведьку  

Молнара В.С.

Мешканця Закарпаття м. Хуст,

адреса вже відсутня

Я, Молнар Василь Степанович, колишній депутат Хустської районної ради  Закарпатської області, колишній дрібний, але успішний підприємець, а нині – фактично особа без постійного місця проживання, без засобів існування. І перетворився я на людину, викинуту за межі суспільно корисного існування, через шахрайську змову керівника районного відділку банку “Аваль” Ірини Ваапової та начальника районної виконавчої служби Йосипа Антоня. Унаслідок їхніх шахрайських дій я був розорений, у мене відібрали будинок, який я побудував власними руками і в якому жив з двома на той час малолітніми дітьми. Будинок банк “Аваль” забрав за борги, які були створені його ж діями, а нас викинули на вулицю. Місцева ж прокуратура лише благословила розправу зі мною. Тому зазначу відразу: пересилання мого звернення до тих, на кого я скаржуся, зокрема, на районну прокуратуру Хустського району, буде не лише суперечити чинному законодавству, а й перетвориться на позбавлений сенсу бюрократичний «кругообіг» листів. Без втручання Генеральної прокуратури силами лише місцевими розв’язати цю справу і відновити законність та справедливість, притягнувши до відповідальності винних, неможливо.

Так зі мною та моєю сім’єю зробили через помсту за мою депутатську роботу. Будучи депутатом райради, я виступав проти злочинних дій і корупції в районних органах влади, прокуратури та міліції, захищав людей, неповнолітніх дітей, які постраждали від цих дій. Так, скажімо, свого часу безпідставно прокуратурою було закрито справу щодо загибелі (а фактично – вбивства) двох мешканок с. Копашнєва Хустського району, яких зачинив у церкви місцевий священнослужитель і які там задихнулися. У загиблих залишилися без засобів існування троє малолітніх дітей, на захист інтересів яких я й виступав. Інший слідчий – з районного відділку внутрішніх справ, Іван Кричваловши безпідставно свого  часу (2000 року) відкрив справу проти 76 підлітків, які нібито вчинили крадіжку тари (порожніх ящиків) з овочевої бази. Ті ящики були списані й довгий час валялися без нагляду нікому не потрібні. Однак за те, що підлітки з ними бавилися, їх було притягнуто до кримінальної відповідальності, а їхнім батькам пропонувалося дати хабара слідчому, аби  справу закрили. І справді, справу закрили проти дітей тих батьків, які піддавалися шантажу й давали слідчому хабара. Відтак, коли дійшло до суду, виявилося, що судитимуть лише двох хлоп’ят з 76 – дітей з бідної багатодітної сім´ї, де батько – “чорнобилець”, та ще й паралізований, прикутий до постелі. Судили дітей, сім’я яких через бідність не спромоглася дати “відкупного” кому потрібно. В обох випадках слідчі лишилися “невинними”.

Виступаючи проти таких дій прокуратури, я, ясна річ, зачепив їхні інтереси. Мені неодноразово погрожували за це, вимагали, аби я припинив свою захисну діяльність і “сидів тихо”. А потім почали знищувати мій дрібний бізнес незаконним подвійним оподаткуванням, пограбуваннями належних мені об’єктів і навіть мого приватного жилого будинку, шахрайськими діями проти мене, відкриттям проти моїх дітей сфальшованих кримінальних справ, погрожували мені з дружиною й дітям, обіцяли домогтися позбавлення нас з дружиною батьківських прав, навіть намагалися підкинути до моєї оселі наркотики (про що я писав заяву до прокуратури).

Про цю ситуацію писали й газети (див. додаток – ксерокопію публікації в газеті “Контраст”), розбиралися з цією справою суди всіх рівнів. Однак у нашій наскрізь корумпованій судовій системі виграє той, хто заплатив судді, або той, у кого суддя й прокурор – куми та брати. Так і в моїй ситуації: одним з винуватців моїх бід є начальник районної виконавчої служби п. Антонь, за безпосередньої участі якого було продано мій будинок без мого відома і який “знайшов” для того покупців – осіб з кримінальним минулим, котрі довгий час систематично руйнували мій будинок, понижуючи його продажну ціну. Цей у виконавчу службу так звані “покупці” внесли завдаток у 5 тисяч гривень, коли виявили намір купити мій будинок, однак той завдаток, як виявилося, з сейфа у виконавчій службі зник “у невідомому напрямку”, і його зрештою також вирахували з суми, яку було отримано від продажу. Однак причетність Антоня до цієї справи суд, зрозуміло, не взяв до уваги. Адже голова районного суду В. Данюк, особа в районі впливова, доводиться п. Антоню кумом, а прокурори – районний та обласний – також його особисті друзі. Отож, попри е, що п. Антонь і був спійманий на беззаперечному хабарі з міченими грошима в кишені й проти нього було порушено кримінальну справу (від 26.05.2005 р. № 9103205),  справу проти Антоня закрили, а суди за моїми позовами я програв. І залишився з дітьми на вулиці без засобів існування й даху над головою.

У мене є докази злочинних дій осіб, які мене й мою родину фактично перетворили на жебраків. Упродовж всього часу, коли проти мене здійснювалися переслідування, я неодноразово звертався до прокуратури й слідчих з вимогою порушити кримінальну справу проти винних у цьому осіб. Однак на мої звернення і офіційні запити газет та громадських організацій не  було навіть відповідей.

Я свідомо не зупиняюся на деталях цієї справи, щодо якої було здійснене журналістське розслідування і його результати викладено в журналістському матеріалі, офіційно оприлюдненому. Я його додаю. Що ж до справи, додам лише те, що не ввійшло в публікацію.

А мене почали переслідувати. У подальшому саме Ю.Драгула “розглядав” мої заяви й звернення до прокуратури. І районний відділок внутрішніх справ також, зрозуміло, не став на захист моїх порушених прав. Я неодноразово звертався до ст. дільничного інспектора Алексія О.В. та до прокуратури з заявами щодо порушення моїх майнових прав громадянами Майор Надією та Майор Віталієм, які впродовж 2004-2006 років нанесли значної шкоди належному мені майну (копія заяви та Акту обстеження будинку від 30.01.2006 р. та фотографії додаються). У своїх заявах я повідомляв про дії вказаних осіб, які містять ознаки злочину, передбаченого п. 1 ст. 28, п. 3, п. 4 ст. 186 та п. 1 ст. 190 Кримінального Кодексу України та ст. 30 Конституції України. Гр-ни Майор Н. та Майор В. без моєї згоди і за моєї відсутності 2004 р. і за сприяння керівника виконавчої служби Й.Антоня незаконно проникли до мого будинку, користувалися ним і систематично знищували моє майно. У своїх заявах до дільничного інспектора я просив порушити кримінальну справу проти Н. та В. Майорів.

Однак майор міліції Алексій О.В. на мої заяви не реагував. Натомість виявляв усіляку підтримку подружжю Майорів. Зокрема, він неодноразово погрожував мені остаточним знищенням майна. А заступник начальника міліції по телефону висловлював погрози щодо мене й на адресу моїх синів, заявляючи, що знищить нас обох у разі, якщо я не припиню боротися за свої права. За словами  дільничого О. Алексія, заступник начальника міліції погрожував і йому, з вимогою залишити в спокою – г-ку Н. Майор. Особа того заступника начальника міліції мені невідома, хто він – знає лише дільничний О.Алексій.

За час переслідувань у мене зникла дружина. Було знищено все моє майно. Моїх дітей залякували й проти них відкривали сфабриковані кримінальні справи, які, як виявлялося згодом, мали бути відкритими проти зовсім інших осіб.

Маючи на руках малолітніх синів, я не міг присвятити належний час ходінням по інстанціях, бо змушений був тяжко працювати на будівництві з виїздом у інші області, й заробляти гроші, аби прогодувати дітей і сплачувати адвокатам. Користуючись цим, за моєю спиною й без моєї присутності, в мене тишко-нишком відбирали останнє майно. Мій будинок реальною вартістю понад двісті тисяч гривень, який був під заставою за кредит у банку “Аваль”, було продано за ціною, значно меншою за реальну – 72 тисячі, а всі гроші від продажу пішли в кишені чиновників, мені лишилося 1000 гривень. Попри його продаж, мені досі невідомо, скільки ж я завинив банкові, оскільки я регулярно сплачував кредит, однак, попри всі мої законні вимоги, банк так і не поінформував мене про розмір моєї заборгованості.  Навіть невідомо, скільки грошей отримав держбюджет з продажу мого будинку, хоча офіційно було знято мито 14 тисяч.

Те, що трапилося зі мною, є розправою корумпованих і пов’язаних круговою порукою місцевих чиновників та осіб з правоохоронних органів. І це – типовий випадок, таке може трапитися з кожним дрібним підприємцем, які є беззахисними від дій місцевих корупціонерів. Жоден суд не захищає порушених прав громадянина. Навіть адвокати, до яких я звертався по допомогу, дуже швидко починали захищати інтереси моїх переслідувачів-корупціонерів, які перекупали їх задешево. Унаслідок, маючи докази своєї правоти, я програвав суди, які велися з порушенням багатьох процесуальних норм. 

Я прошу Вашої допомоги, пане Генеральний прокуроре! Лише Ви спроможні домогтися відкриття кримінальних справ проти хабарників – начальника виконавчої служби Хустського району Й. Антоня, його племінника В. Андрійцьо, заступника начальника виконавчої служби, який, злодійські через вікно проник до мого будинку та викрав документи, що викривають причетність його дядька Й.Антоня до корупційних дій, та керівника районного відділку банку “Аваль” І. Ваапову. Це їхніми спільними діями через їхню змову було знищено мене, мою родину й моє майно.

        червня  2007 р.                                                           В.С. Молнар

ДОДАТКИ:

 

1.     Ксерокопія статті в газеті “Контраст” (також виходила в газеті “Шлях перемоги” та на сайті www.forumspaskiev.org.ua)

2.     Ксерокопія заяви до суду від 20.10.2005 р.

3.     Ксерокопія заяви про до прокуратури Хустського району від 10.05.2006 р.

4.     Ксерокопія заяви до РВВС Хустського району від 24.10.2006 р.

5.     Ксерокопія заяви про злочин до РВВС Хустського району від 10.12.2006 р.

6.     Ксерокопія Акту обстеження будинку від 30.01.2006 р. та фотографії додаються

7.     Ксерокопія телеграми до Апеляційного суду м. Ужгород від 25.10.2006 р.

8.     Ксерокопія листа голови обласного філіалу банку «Аваль»


2964 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 5 голосів)
comment Коментарі (0 додано)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua