”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (0 додано)

Першими до Європи попрямували захисники тварин

Тетяна МЕТЕЛЬОВА, Київ on Квітень 05,2012

image

За ініціативою Німеччини 31 березня 2012 р. вперше відбулась унікальна за своїм розмахом акція захисників тварин, що подолала національні кордони й охопила майже півтора десятки країн Європи, – міжнародний марш «Fair Play for strays«Чесна гра» на захист тварин в Україні. У цей день одночасно в Австрії, Греції, Італії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Угорщині, Франції, Хорватії, Швейцарії тощо, а також у Росії і практично в усіх великих містах України громадяни вийшли на вулиці задля того, щоб висловити свій протест проти жорстокого поводження з тваринами в Україні і солідарність з вимогами негайного припинення жорстокості.

Різні, але єдині

У Києві акція мала кілька форм і «потоків». Демонстранти йшли двома колонами одна на зустріч інший і з’єдналися на Хрещатику біля Київської міськдержадміністрації. Перша колона, сформована з волонтерів та представників громадських організацій (Громадська ініціатива «Форум допомоги безпритульним тваринам Ua-Vet», Форум порятунку Києва, ГО «Інститут сучасних проблем України», СВЖ «Природа над усе») пройшла вулицею Грушевського з зупинками біля Верховної Ради і Кабінету Міністрів України. У цих символічних «точках концентрації влади» учасники маршу провели експрес-перфоманси: випустили в небо кульки з зазначенням тих болючих і досі нерозв’язаних проблем у сфері взаємин між людьми й тваринами, котрі перетворили в очах Європи нашу країну на монстра. Такі самі кульки з символічними посланнями до влади було прикріплено на двері владних установ – з огляду на вихідний і відсутність чиновників та депутатів на робочому місці. Утім, на думку демонстрантів, у питаннях захисту тварин і людського суспільства від жорстокості влада і в будній день поводиться як у вихідний – б’є байдики.

Слід, щоправда, зазначити, що у Міністерстві екології нарешті (з 19 березня) запрацювала Міжвідомча робоча група з розробки нормативно-правових актів у сфері поводження з тваринами, необхідних для законодавчого та нормативно-правового забезпечення цивілізованого розв’язання проблем у цій сфері. А Міністр екології та прем’єр-міністр України неодноразово зверталися із закликами до влади на місцях щодо необхідності розшуку й покарання винних у вбивствах тварин, необхідності будівництва притулків тощо. Однак заклики залишилися струсом повітря – на місцях і сьогодні продовжуються безкарні вбивства, безперешкодно працює інтернет-ресурс, що координує і спрямовує жорстокі вбивства, сприяє вихованню нових кривавих маніяків та прищеплює суспільству зневагу до закону й моральності.

Основу другої колони, що формувалася на годину пізніше в районі парку Шевченка, склали учасники соціальних Інтернет-мереж, яким теж не байдужі страждання живих істот і проблеми захисту суспільства від поширення жорстокості. Злиття обох потоків в єдине річище на Хрещатику символізувало єдність захисного руху в Україні. Утім проведення акції на загальноєвропейському рівні має значно глибший сенс: воно стало свідченням того, що захист життя і спротив жорстокості виходять за локальні межі окремих країн і стають єдиною міжнародною силою. І з тим не можуть не рахуватися державні влади.

Символічною є й участь України та Росії: громадяни цих країн показали, що принаймні певна частина цих суспільств усвідомлює свою європейську належність і поділяє європейські цінності.    

Чого вимагають захисники тварин?

Ще під час підготовки до акції в Україні було вирішено в кожному з міст вийти під гаслами, в яких загальні вимоги модифікувалися б до місцевих умов. Однак виявилося, що, попри всю модифікацію, за змістом вимоги залишилися спільними: проведення землевідводів для побудови притулків та їх будівництво, ухвалення місцевих програм контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами (що передбачають стерилізацію, а не вбивство); активізація практичних дій органів правопорядку з розслідування фактів убивств безпритульних тварин, у тому числі вбивств, що координуються з допомогою сайту Vreditelyam.net, встановлення винних у вбивствах осіб та  притягнення їх до кримінальної відповідальності; застосування усіх правових засобів для припинення пропаганди жорстокості, що здійснюється на зазначеному інтернет-ресурсі. 

Однією з таких спільних позицій була й вимога термінового розгляду законопроектів щодо більш жорсткого покарання за вбивства тварин та жорстоке поводження з ними, зокрема й проекту нової редакції Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження», зареєстрованого у ВР ще влітку минулого року й розробленого за активної участі зоозахисних організацій України. На думку багатьох зоозахисників, позитивом цього законопроекту є не лише те, що він враховує положення підписаної Україною 05.07.2011 р. Європейської конвенції про захист домашніх тварин, а й нормативне врегулювання вже існуючої в Україні практики опікунства безпритульних тварин (її існування на сьогодні законодавчо не врегульовано). До речі, проект офіційно підтримано Кабінетом міністрів. Позитивну оцінку отримав він і з боку Директора міжнародної організації RSPCA (Королівського товариства захисту тварин – Велика Британія) з країн Центральної та Східної Європи Девіда Боулза, який на початку березня перебував у Києві в рамках роботи сесії Міжнародного комітету Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) (International Office of Epizootics – OIE). Україна є членом МЕБ з липня 1994 року, однак через не дотримання вимог цієї організації  якраз у питаннях поводження з домашніми й безпритульними тваринами вже давно не на найкращому рахунку в ній. За словами Боулза, найкращій варіант розв’язання цього питання для України – застосування методу ВСП (відлов – стерилізація – повернення), звісно, за умов, що цей метод не суперечить національним традиціям і звичкам.  На щастя, таке явище, як «дворова тваринка», до якої позитивно ставиться переважна більшість мешканців двору, поширене в нашій країні здавна. От лише законодавче унормування долі цієї «дворової тваринки», як і ставлення до неї влади викликає багато нарікань і уможливлює усі ті негативні явища, які формують негативний імідж України у світі.

Убити неможна помилувати…

Нинішній, офіційно чинний, однак практично не працюючий закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» містить у собі масу суперечностей. І ці суперечності легко обертаються проти тих, кого Закон має захищати. Так, наприклад, у ст.1, присвяченій понятійному апарату, виділено всього чотири категорії тварин: дикі, домашні, сільськогосподарські й безпритульні. Однак у ст. 17, котрою визначено випадки, у яких є можливим убивство тварин, з’являється нова категорія – «тварини, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини». Зазвичай таке формулювання застосовується до гризунів – пацюків, мишей тощо. На практиці дія цієї «вбивчої» статті поширюється на безпритульних собак і котів.

Крім того, у ст. 24 виникає ще одна категорія – «бродячі собаки». Чим вони відрізняються від безпритульних, закон не уточнює. Однак підкреслює, що, якщо безпритульні «можуть бути повернені власнику», то бродячі – ні. Вони передаються виключно в державний притулок. А вихід звідти, як відомо, зазвичай лише в крематорій. Фактично потрапити до категорії «бродячі собаки» може сьогодні будь-яка домашня, що загубилася.

Свій внесок у погіршення ситуації депутати внесли у грудні 2009 р. Тоді ВР скасувала ліцензування з розведення тварин, тим самим автоматично збільшивши їх кількість на вулицях. З того часу будь-хто, в кого є домашні тварини, може оголосити себе селекціонером і власником розплідника і необмежено розмножувати мурзиків і бобиків для продажу  або й власноручного викидання під двері сусідів. Сьогодні питання контролю й обмеження розмноження саме власницьких тварин – номер один у розв’язанні проблеми безпритульних, оскільки в наших умовах цей чинник є основним джерелом поповнення їх кількості на вулицях.

Чи є світло в кінці тунелю?

На сьогодні у владному ставленні до проблеми склалася доволі парадоксальна ситуація. Якщо виконавча гілка влади хоч якось докладає зусиль до розв’язання проблеми жорстокості, хоч би й з метою покращення міжнародного іміджу України, то законодавча агресивно чинить тому усілякі перешкоди і намагається не лише не зупиняти жорстокість, а й узаконити її. Так, депутати проти контролю над безмежним розмноженням домашніх тварин, проти ліцензування професійної діяльності з розведення порідних тварин, проти стерилізації і – за вбивство.

На жаль, важливість європейських вимог до регулювання взаємин у сфері поводження з тваринами загалом та домашніми тваринами як тими, що «мають особливі стосунки з людиною» й відіграють особливу роль «у сприянні якості життя й зумовлювану цим їхню цінність для суспільства» (слова з преамбули Європейської конвенції про захист домашніх тварин) й досі залишається в нашій країні незрозумілою – і на найвищому політичному, і на науковому, і на побутовому рівнях. Як незрозумілим поки що є очевидний для Європи зв’язок між ставленням людини до інших живих істот і культивуванням людського в людини – етичного первня людського буття, без якого немає самої людини.

І лише події, подібні до маршу «Чесна гра», що з кожним разом збирають усе більше учасників і розширять свою географію, вселяють надію, адже свідчать: поволі, однак розуміння того таки набуває поширення.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24535135.html

На фото: на марші. Фото Олексія Коваленка.


2806 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 4 голосів)
comment Коментарі (0 додано)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua