Увага небезпека: львівський хімзавод!

На сьогоднішній передвиборчий день по всій державі майже всі політики, незалежно від партійної належності, говорять про національні інтереси України, про проблеми державотворення, про захист прав простих українців, ну й звичайно ж про національну безпеку. Чути ці голоси і в нас на Львівщині.

Але на жаль, далі слів справа не йде – українці як були упослідженими та гнобленими на своїй землі, так і залишаються такими на шістнадцятому році Незалежності. Особливо гостро це відчувається в нашому регіоні, який традиційно є провідним у національно-визвольних процесах.

Прикладів тому можна навести безліч: це і приховане масове безробіття (і, як наслідок, виїзд мільйонів галичан за кордон у пошуках кращої долі); і панування в інформаційному просторі іноземної, у першу чергу російськомовної, псевдокультури; і постійне, нічим невиправдане, зростання цін на всі товари; і активізація діяльності різноманітних сект (особливо так званих Свідків Єгови); і повна пряма окупація економіки як всієї України, так і її західних регіонів зокрема, в першу чергу російськими імперськими корпораціями.

В останній же час до всіх цих проблем додалися й екологічні. Усі пам’ятають, як нещодавно російська фірма, що транспортувала з Казахстану цистерни з отруйним жовтим фосфором спричинила техногенну катастрофу, яка накрила ледь не пів нашої області.

Все перераховане й дає конкретну уяву про безпеку української нації «на нашій, не своїй землі» (Т.Шевченко).

Однак є ще один цікавий аспект цієї концептуальної проблеми власне для Львова. Всі ми, мешканці міста Лева, чудово пам’ятаємо трагедію на Скнилівському летовищі, але й уявити не можемо, що під самим боком маємо страшної сили міну уповільненої дії. Йдеться про Львівський хімічний завод.

Це підприємство вже десятки років робить гроші з повітря в прямому сенсі цього слова. І якщо раніше – при безпосередній окупації України червоним Кремлем – фінансові прибутки йшли в імперську казну, то після зруйнування совдепії цей завод, як і тисячі інших промислових об’єктів, було штучно доведено до банкрутства і колишні одіозні партократи, що представляли тут окупаційний режим, «приватизували» його за безцінь.

У час так званого «перерозподілу власності» по всіх західноукраїнських областях групами ділків цілеспрямовано було продано за кордони нашої держави все аналогічне промислове обладнання, а що не було продано – вивели з ладу. Було проведено майже досконалу спецоперацію. Таким чином ЛХЗ став монополістом з виробництва технічних газів на всій Галичині, Волині, Буковині, Закарпатті, а також на Хмельниччині. Тобто, за бажання господарів заводу буквально за три дні, зупинивши виробництво, вони можуть поставити на коліна всю промисловість Західної України, в першу чергу, високотехнологічну (наприклад, Львівський ламповий завод «Іскра», Львівський автобусний завод, колишній завод «Електрон» тощо).

Є ще кілька цікавих аспектів.

Перший. Керівництво Львівським хімічним заводом взяв на себе яскравий представник совєтського окупаційного режиму, колишній парторг, присланий до Львова скріплювати совєтську владу – Бобришов Анатолій Нікітін. Отримавши від своїх господарів «гроші партії» і скупивши за безцінь 49, 5% акцій підприємства, він став його фактичним власником і «удільним князьком».

До того ж, звичайно «русскій гаспадін» Бобришов не міг просто бути директором заводу. Весь час незалежної держави, маючи у своїх кишенях вкрадені у простих українців, у вас – львів'яни – гроші, він цілеспрямовано фінансував різні антиукраїнські проекти.

Спочатку, очоливши так звані «русскіє общіни», ставши «прєдсєдатєлєм конгреса русскіх общін і організацій западних областєй Украіни» і старостою «русской общіни Львовской області» він виділяв ресурси для підривної діяльності цієї, контрольованої Москвою, структури. Потім переключився на фінансування криваво-червоної спадкоємиці КПСС – комуністичної партії Симоненка. Тепер же, отримавши чергову вказівку, цей кремлівський холуй беззавітно фінансує черговий антиукраїнський проект – партію регіонів, проти кримінального диктату якої у 2004 році на Майдани держави вийшло мільйони людей.

Так, дорогі земляки, саме тоді, коли ви підтримували революційні зміни, над Львівським хімзаводом хижо звивався прапор партії, яку по сьогоднішній день очолює кримінальний злочинець, агент московських спецслужб, що обіцяв «зробити ваше життя кращим вже сьогодні» – Віктор Янукович.

А ми-то всі голови ламаємо: «І чого це в державі не відбулося ніяких позитивних зрушень, чого всі добрі починання Президента так і не змогли втілитися у життя?» А одна із відповідей виявляється дуже простою: «Саме тому, що усякі бобришови і їм подібні заслані Москвою «козачки» як мали реальні важелі впливу на суспільно-політичну ситуацію в Україні, так мають і сьогодні.» І якщо на їхньому пануванні раз і назавжди не поставити хрест, то так і буде продовжуватися геноцид української нації.

Другий аспект. Львівський хімічний завод понад 80% своїх оборудок проводить «у тіні» через закабалені і застрашені «еспешки».

Кожного місяця «чорним налом» гаспадін Бобришов кладе у свої бездонні злодійські кишені до ста п’ятдесяти американських доларів. І це саме ті гроші, які мали б іти на зарплати лікарям і вчителям, на пенсії сивочолим українцям і українкам, що своїми мозолистими руками, своїм потом і кров'ю намагалися збудувати нащадкам краще життя, а отримали безпросвітну жебрацьку старість.

Також, штучно завищена ціна на технічні гази автоматично впливає на собівартість українських товарів, а значить безпосередньо б'є по кишенях простих людей.

Невже ми з вами – нащадки княжих дружинників, славних запорозьких козаків, січових стрільців, воїнів УВО-ОУН-УПА і далі будемо миритися з тим, що нас, як безмовне бидло будуть використовувати у своїх злодійсько-антидержавних інтересах всілякі новоявлені «пахани», що знають тільки одне: як побільше вкрасти в народу і якомога дошкульніше нашкодити державі, щоб її повноправні господарі – українці – втратили віру у свої власні сили, у можливість мати свою, а не нічийну державу, і подалися на поклін до путіних, іванових, жириновських?

Аспект третій. Техногенна небезпечність ЛХЗ.

Одна тонна рідкого кисню в еквіваленті дорівнює дві з половиною тонни тротилу. (Завод же має на своїй території в середньому сорок тон кисню). Один кисневий балон у випадку його вибуху в еквіваленті дорівнює одній авіаційній бомбі. Уявімо на мить, як десятки тон рідкого кисню у цистернах, тисячі кисневих балонів у випадку якихось непередбачених, або передбачених ворогами України обставин, вибухнуть… Практично весь Сихівський масив, а то й пів-стародавнього Міста можуть перетворитися у руїни, а десятки тисяч львів’ян можуть загинути. Чи можна не передбачати такий варіант? Звісно ні!

Тим більше, що знов-таки ж, керує стратегічним техногенно-небезпечним виробництвом явний ворог!!! держави та українців – Бобришов Анатолій Нікітіч.

У цій статті ми підняли всього кілька, на наш погляд найважливіших питань, що безпосередньо пов'язують антиукраїнську і злодійську діяльність «гаспадіна» Бобришова А.Н. на посаді директора Львівського хімічного заводу з питаннями національної безпеки та захисту українських національних інтересів.

Ми чудово усвідомлюємо, що приналежність Бобришова до російської національної меншини Львова не означає того, що всі росіяни є такими як він. Ми пам’ятаємо, як совєтські спецслужби пробували наприкінці 80-х – початку 90-х у нас на Львівщині використати російську меншину для розпалювання міжнаціонального конфлікту. Але їм це не вдалося, бо більшість росіян підтримали боротьбу українців за державну незалежність України. Сподіваємося, що й надалі буде саме так! Але в «сім'ї не без виродка»…

Українці! Галичани! Приходить час, коли всі ми маємо згуртуватися задля боротьби за краще майбутнє нашої нації! Тільки самоорганізація громади запевнить всім нам вільний розвиток держави і процвітання народу!

Ми закликаємо мешканців Львівщини повстати проти економічного і політичного диктату кремлівських слуг на нашій землі!

Ми звертаємося, мабуть, до єдиної державної спецслужби, Служби Безпеки України, із закликом розпочати розслідування злочинної діяльності Бобришова А.Н. та допомогти українському народу встановити справедливість!

Ми звертаємося до міської та обласної влади з вимогою провести реприватизацію Львівського хімічного заводу та повернути це стратегічне, прибуткове підприємство у власність держави з подальшим перенесенням його виробничих потужностей за межі міста, з метою убезпечення львів'ян від можливих диверсій та техногенних катастроф!

Виступимо єдиним фронтом у боротьбі за права українців!

Слава Україні!