”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (0 додано)

Донбасу в Україні не буде

Сергій ДАЦЮК, УП on Січень 28,2018

image

В Україні досі немає бачення подальшої долі Донбасу. Це питання настільки серйозне, що коли воно спливає, на нього в жодній аудиторії неможливо знайти консенсус. Остання моя дискусія з колегами це наочно показала. Допоки громадянський консенсус по Донбасу знайдено не буде, війна буде продовжуватися.

Проблема знайдення такого громадянського консенсусу полягає в тому, що він повністю блокується Донецьким консенсусом, олігархічним за своєю природою.

Окрім того, цей Донецький консенсус випрацював свій дискурс, який зараз всіма засобами експертних коментарів та відвертої пропаганди поширюється в українських ЗМІ. Тобто масова пропаганда Донецького консенсусу призвела до того, що безліч експертів взагалі втрачають критичне мислення, коли розмова починається про Донбас.

Львівський Безпековий Форум показав, що проблеми розуміння щодо окупованих територій існують не лише в Україні. В Європі та в США їх не менше.

Дві головні проблеми, які, на мій погляд, були сформульовані на згаданому форумі, не мають поки що рішення.

1. Мінські домовленості змусили ООН визнати безумовний суверенітет України обумовленим російською агресією. Цим було зруйновано правові засади світу, де суверенітет вважався безумовною цінністю. Якщо суверенітет залежить від війни, яку може розпочати сильна країна – член ООН, тоді суверенітету як безумовної цінності у світі не існує. Це означає, що підривається сам фундамент, на якому стоїть ООН. І руйнування ООН в такому разі – лише питання часу.

2. Мінські домовленості тримаються на бачення долі Донбасу, яка починається з проведення місцевих виборів, що вперше обирають легітимну владу на окупованій території. Водночас Мінські домовленості не відповідають на головне питання – яку функцію на цій території матиме центральна влада і чия це буде влада – України чи Росії. Місцеві вибори не вирішують питання влади на окупованій території, бо вони створюють лише місцеву основу для двох подальших сценаріїв – автономії Донбасу в складі України та перетворення України на федерацію або для переходу окупованої території до складу Росії як увже федерації.

Головний парадокс і головна суперечність олігархічного дискурсу Донецького консенсусу полягають у відсутності відповіді на прості питання.

Перше питання – чи є українці на окупованій території Донецької та Луганської областей?

Не дивлячись на простоту питання, відповідь на нього дуже непроста. Тому що одразу виникає друге запитання – а хто такі українці в правовій площині? Це ті, хто народився в Україні? Ті, хто говорить українською? Чи ті, хто визнає над собою суверенітет дії української Конституції? На окупованому Донбасі є перші, доповнені громадянами Росії, сумнівно є другі, бо вони двомовні, і ще дуже сумнівно є треті, бо їх не влаштовує нинішня українська Конституція.

Але головний парадокс не в цьому.

Якщо на тимчасово окупованій території Донбаської та Луганської областей є українці, то Путін правий, і там дійсно іде громадянська війна, бо тоді ці українці воюють за свою автономію в Україні і вимагають федеративного устрою України.

Якщо на цій окупованій території немає громадянської війни, тоді там немає українців, а проти нас воюють російсько-терористичні найманці, решта жителів – то колаборанти, які активно чи пасивно їх підтримують, і більшість з них хочуть у Росію, а не в Україну.

Моя відповідь – на окупованій території українців немає за фактом невизнання ними нинішньої української Конституції та територіального устрою, який вона фіксує. Те, якою мовою вони говорять чи де вони народилися, принципового значення в правовому полі не має, бо вони взяли в руки зброю для зміни Конституції або є колаборантами тих, хто воює з Україною зі зброєю в руках, що прямо Конституцією заборонено.

Друге питання – що значить воювати за окуповану територію?

От нам намагаються навіювати, маніпулювати, піарити, пропагандувати, що ми не можемо виграти у війні з Росією, що питання війни можна вирішити дипломатичними засобами, продовжуючи олігархічний бізнес цієї території.

Ну припустимо, що на цю дурницю ми погодилися.

Але тоді виникає третє питання. А чому досі не відкрито кримінальні справи на Ахметова та на Іванющенка? Адже є безліч доведених фактів їх участі в сепаратизмі? Саме ці олігархи не тільки довели ситуацію в регіоні до прямого втручання Росії через парамілітарні формування у війну в Україні, якої нібито немає, а й безпосередньо фінансували сепаратизм.

Адже воювати з олігархами-бандитами, які довели ситуацію до війни Росії з Україною, це і означає воювати за Донбас. І для того, щоб воювати з ними, не потрібно їх десь шукати по світу, бо інші їх активи та і вони самі знаходяться на неокупованій території України.

Але чи не тому ми не розслідуємо цей олігархічний бандитизм, що у Президента-олігарха спільний бізнес з одним із цих олігархів?

Тоді виникає наступне четверте питання.

Що таке реінтеграція Донбасу?

Якщо в основі існування Донбасу лежить кримінально-олігархічний бізнес, який має захист на самому верху української влади, тоді яка реінтеграція Донбасу можлива?

Адже можлива лише олігархічна реінтеграція Донбасу.

У зв'язку з цим виникає п'яте питання – чи можлива така кримінально-олігархічна реінтеграція окупованого Донбасу з залученням міжнародних безпекових структур?

Допустимо, нам вдасться обманути міжнародні структури, і вони влізуть у цю кримінально-олігархічну аферу. Давайте зафіксуємо – ми запрошуємо міжнародні миротворчі структури в ситуації війни всередину глибоко кримінальної олігархічної чорної дірки, яка не регулюється ні міжнародними нормами, ні навіть українським законодавством.

Як думаєте, скільки часу міжнародним структурам буде потрібно, щоб розібратись у тому, що це афера? І як довго вони там протримаються? Адже Росія ще і допоможе, щоб вони звідти чимскоріше втекли.

Тобто причини війни на Донбасі не лише в російській агресії. Росія просто використала кримінально-олігархічну структуру проблемного індустріального регіону для реалізації своїх геополітичних інтересів. Глибинні причини війни на Донбасі навіть не тільки в тому, що там кримінально-олігархічна структура, а в тому, що ця структура глибоко інтегрована всередину української економіки, всередину українського державного бюджету, всередину української політичної системи та значним чином визначає український політичний режим.

Шосте питання – чи ще існує власне Донбас?

Це питання повсякчас ставить експерт Олег Саакян.

Донбас (Донецький басейн) – це функціональна назва регіону, яка походить від індустріального періоду історії та належить Російській імперії та СРСР. Нині ми маємо постіндустріальний період, який штучно продовжується в Україні олігархами, тому вони зацікавлені в збережені назви Донбас і його індустріальної функціоналізації.

Функціоналізація території в індустріально-олігархічному контексті – погана історична карма, поганий зміст для можливості переоцінки та перепроектування функцій території і погана перспектива на майбутнє. Потрібно перепроектувати, рефункціоналізувати та перейменувати Донбас. У такому вигляді, з такою функцією і з такою назвою регіон перспектив у постіндустріальному, тим більше, в сингулярному, світі не має.

Отже маємо наступні тези бачення ситуації навколо Донбасу.

1. Щоб приймати рішення щодо Донбасу, Україні потрібно самій бути суб'єктом хоч у чому-небудь.

2. Дії США та ЄС щодо Донбасу не є нашими і не породжують нашу суб'єктність.

3. Вважати, що Донбас наш (як і Крим власне), бо так написано в Конституції, це повна дурня, потрібно виходити з реалій.

4. Реальність – це визнання окупації та війни на Донбасі та визнання кримінально-олігархічної природи економіко-політичної структури Донбасу, яка має корупційний захист нинішньої влади.

5. Є три шляхи суб'єктності щодо Донбасу:

а) відвоювати Донбас;

б) визнати, що Донбас окупований, поки що ми його не можемо відвоювати, тому ізолюємо і приступаємо до реформування решти країни, а як реформуємо, повернемося до питання;

в) розпочати антиолігархічну революцію проти кримінально-олігархічної влади і, таким чином, закласти умови для міжнародної допомоги для реінтеграції Донбасу.

6. Просто пускати туди миротворців – це або надовго втрачати суб'єктність (бо ці миротворці будуть корумповані кримінально-олігархічною українською владою) або отримати цих миротворців ненадовго (вони, розібравшись в ситуації, швидко звідти втечуть).

7. Підтримувати так звану реінтеграцію без запрошення міжнародних миротворців за умови спільного бізнесу Порошенка і Ахметова та відсутності кримінальних справ проти олігархів – це означає підтримувати олігархічну реінтеграцію.

Коли я чую про те, що на Донбасі є українці, що воювати можна або зброєю, або через міжнародні структури, що потрібно реінтегрувати Донбас як він є в Україну, якою вона зараз є, що декриміналізація та деолігархізація Донбасу до його реінтеграції неможлива, що потрібно для реінтеграції запросити міжнародних миротворців, я розумію, що це некритичне поширення олігархічного дискурсу.

Тому є прості два принципи.

1. Спочатку декриміналізація та деолігархізація неокупованої території, кримінальне переслідування винуватих в окупації, а потім вже реінтеграція окупованої території. Неможливо перемогти в зовнішній війні, якщо не переміг у внутрішній.

2. Спочатку перепроектування, рефункціоналізація і переіменування Донбасу, а вже потім реінтеграція.

В індустріальній Україні був кримінально-олігархічний Донбас. Тепер його немає, як і індустріальної України вже майже немає.

Лишилися лише кримінально-олігархічні структури, які штучно зберігаються в Україні. Але українцям це не потрібно.

Можливо на місці Донбасу в Україні буде щось інше.

Але власне Донбасу в Україні не буде.

 


352 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 21 голосів)
comment Коментарі (0 додано)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua