Ядерное оружие - последний козырь России

            Для защиты суверенитета России и ее союзников в случае необходимости должны быть применены Вооруженные силы, в том числе использовано ядерное оружие. Об этом на днях, выступая на научной конференции в Москве, заявил начальник Генштаба Вооруженных сил Российской Федерации генерал армии Юрий Балуевский. При этом он отметил, что у России нет планов нападать на другие страны. «Мы ни на кого не собираемся нападать, но считаем необходимым, чтобы все наши партнеры четко понимали и ни у кого не было сомнения в том, что для защиты суверенитета и территориальной целостности РФ и ее союзников будут применены Вооруженные силы, в том числе и превентивно, и в том числе с использованием ядерного оружия, в случаях, оговоренных доктринальными документами РФ», - сказал Балуевский .

           Читаючи вислови московських високопосадовців здається, що це вже десь було, раніше і неодноразово. Будемо бити ворога на його території; нам загрожують, на нас збираються напасти тощо. Знайома риторика, чи не так? Пошук (створення) зовнішніх та внутрішніх ворогів і переможна війна з ними – випробуваний метод вирішення соціально-економічних проблем Московської імперії.

             Варто продивитися історію Росії чи СРСР (писану в Москві), щоб зрозуміти – Московщина є наймиролюбнішою державою, яка прагнула лише дружби з сусідами, але злі вороги постійно нападали на мирних москалів, за що й були завжди покарані (у відповідь. Або превентивно).  

            Наведу лише кілька історичних фактів.

           Польща постійно зазіхала на Московщину, на її цілісність та суверенітет і в наслідок тривалих оборонних (для москалів) війн стала провінцією Російської імперії.

           Найкращим захистом від татарської загрози стало завоювання Криму. 

            Прибалтійські народи завжди хотіли поневолити Московщину, але від Івана Грозного до Петра 1-го велися визвольно-захисні війни, які убезпечили державу від північних агресорів. Могутні племена Сибіру, півночі та Далекого Сходу мріяли про захоплення Москви, але мирні Московські царі нанесли їм превентивного удару та убезпечили свій суверенітет (від більшості з тих племен лишилися тільки історичні згадки ).

            Кавказькі та середньоазійські народи так само зазіхали на цілісність та державність Московської імперії і абсолютно виправданими та справедливими є дії московитів щодо приєднання цих агресорів до імперії.

             Звичайно, це було давно. Але є новітня історія, минуле сторіччя.
Незалежна Україна загрожує становленню Радянської Росії і цю загрозу превентивно ліквідують, розв’язуючи громадянську війну, посилаючи дружню допомогу військами та приєднуючи до СРСР.

             Велика і дуже агресивна Фінляндія нападає на СРСР (підступно пересуваючи вночі лінію Манергейма в напрямку Ленінграду), як покарання агресору в нього забирають чималий шмат території.

           Польща знов загрожує СРСР і (як превентивний захід) її розділяють між СРСР та дружньою Німеччиною. 

           Так само загрожують Москві молдавани та прибалтійські держави, які з метою забезпечення цілісності та суверенітету СРСР визволяються від своїх урядів та приєднуються (добровільно) до СРСР. 

            Японські самураї, не зважаючи на розгром Німеччини, зібралися напасти на миролюбну країну Рад. У відповідь на їх агресивні наміри Москва (без оголошення війни) нанесла упереджувальний удар, унаслідок якого територія СРСР збільшилася на декілька островів.

            Угорці та чехи своїм прагненням до незалежності створили загрозу суверенітету Москви , у відповідь – радянські танки на вулицях Будапешту й Праги.

           Підступні чеченці зазіхнули на територіальну цілісність Московії (намагаючись на „ісконно-русскіх” землях Кавказу створити свою державу) – героїчні захисники Росії відстоюють свій суверенітет, звільнюючи Чечню від чеченців.

           Як бачимо, виключно миролюбна політика Москви не завжди знаходить розуміння у її сусідів, які через свою агресивність мають територіальні, людські, матеріальні та політичні збитки. 

             То кому чекати нового упереджувального ядерного удару московітів?

             Африканським племенам зулусів, які захоплюють російські торгівельні судна (захоплення території); японцям, які де-юре перебувають у стані війни з Москвою та вимагають повернення загарбаних островів (зазіхання на територіальну цілісність); Китаю, який проводить тихе заселення російських територій та економічну експансію (загроза суверенітету); чи бацьку Лукашенку, який відмовився від почесної посади губернатора білоруської волості (чим зашкодив територіальній цілісності)? Але найбільше завинили перед Москвою, мабуть, „зрадники-хохли”. Скільки ж можна знущатися з доброго та миролюбного „старшого брата”, випробовувати його терпець? Самостійні стали (порушили цілісність), не віддають газотранспортну систему та намагаються торгуватися за транзит (загроза економічним інтересам), вступили до ВТО та збираються до НАТО (пряма загроза суверенітету). А якщо додати ворожі наміри не продовжувати термін оренди баз ВМС РФ в Криму, нахабство мати власний погляд на історію (відмінний від московського) та гноблення (майже геноцид) російськомовних нацменшин, то Україна є прямим агресором щодо Московії. Тому, виходячи з заяв начальника Генштабу, доктрин РФ та історичних аналогій, можна скласти перелік мішеней для першочергових превентивних ударів.

            Хоча, можливо, г-н Балуєвский (загадкова російська душа) мав на увазі внутрішніх ворогів, які загрожують територіальній цілісності і попереджає співгромадян про можливість ядерних бомбувань антиурядових акцій та масових заворушень.

http://mail.rambler.ru/mail/mail.cgi?mode=obj;mbox=INBOX&r=b4da;what=6382