”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (0 додано)

Під чию скрипку співає «Рок-Січ»?

image

Минулорічний конфлікт природоохоронців і прибічників музичного фестивалю «Рок-Січ» дає про себе знати тепер уже напередодні цьогорічного раунду "музично-забудовного" сезону – «Рок-Січі-2007».

 

Давно втратило статус новини те, що в Києві ведеться планомірна і поміркована політика забудови всіх можливих територій елітним багатоповерховим житлом та офісними центрами. Відбувається неприпустиме з міркувань санітарних і містобудівних норм ущільнення забудови. Передусім страждають зелені зони.

Труханів острів є одним з найбільш ласих шматочків для столичних корпорацій забудовників. Понад 500 гектарів незабудованої зеленої зони в самому центрі міста! Міська влада Києва – і це документально підтверджується – чимдужче намагається принести забудову на острів.

Є підстави вважати, що тенденція проведення на Трухановому острові масових заходів направлена на те, щоб його було визнано “територію, що втратила природну цінність” і якій немає сенсу надавати природоохоронного статусу. Подібна історія вже відбулася з парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва “Феофанія”, Сирецьким гаєм та іншими природними куточками Києва, які були піддані забудові під приводом втрати природної цінності. Згадайте тепер наметове містечко “Євробачення”, табори мітингуючих шахтарів, пейнтбол…

Тепер це “Рок-Січ”.

Наступний після весни 2006 р. сезон для природоохоронних організацій, які борються за збереження Труханова острова, почався зі звинувачень зі сторони організатора фестивалю “Рок-Січ” Олега Скрипки. Це сталося ще у листопаді 2006 року, коли п. Скрипка в нтервю “Дзеркалу тижня” (№ 43, 11 - 17 листопада 2006 року) заявив поміж розмовою про “Регіони”, що “заборонити щось або когось можна дуже хитрими методами — через екологів, через пожежників. Це така гра”. При цьому пан Скрипка натякнув, що природоохоронні організації найняті безпосередньо Партією Регіонів для пригнічення його, Олега Скрипки, українофільних поривів. Для підготовки цієї статті довелось дослідити записи прес-конференцій організаторів Рок-Січі до проведення фестивалю (5.05.06) і після нього (19.05.06), почитати архів гостьової книги на офіційній сторінці фестивалю і публікації в Інтернеті. Картина малюється колоритна, однак до цього часу невідома широкій громадськості.

Офіційна позиція оргкомітету фестивалю щодо конфлікту була вперше оприлюднена на прес-конференціях. На обох з них природоохоронці (у тому числі Інститут зоології НАН України і Національний екологічний центр України) називались буквально найманцями російського КДБ, що працюють над знищенням української культури. “Знаю я ці КДБістські штучки” -  каже Скрипка журналістам. Екологи тоді на це відповіли лаконічним: “Цікаво, звідки?”.

Гнів О.Скрипки можна зрозуміти і пояснити тим фактом, що українська культура не дуже цінується в нашій державі (незаперечний факт!), і такий фестиваль, як “Рок-Січ”, кажучи прямо, “пробити” ой як не просто. Потрібен він, украй потрібен, хто б сперечався! Однак зараз не про це. Зараз – про спосіб його проведення. А він залишає багато питань, яке не сказати більше. Отож, баталії відновились.

Прогнозуючи поновлення конфлікту, Скрипка сам заявляє “Дзеркалу тижня”, що українську культуру не побороти силами Партії Регіонів. Що культура ототожнюється з рок-фестивалем, це, хоч і не правильно, однак стерпіти можна. А от що “Регіони”, дуже далекі, м’яко кажучи, від зразка правової поведінки, – з природоохоронцями, які опираються виключно на  статті чинного законодавства, це вже занадто! Хоч можна втішати себе тим, що рейтинг борців за збереження острова в очах “Рок-Січі” трохи знизився, мігрувавши від страхітливого “КДБ” до блюзнірських  “Регіонів”.

Не будемо нікого зайвий раз звинувачувати. Краще проаналізуємо, що змінилося за цей рік. І чим проведення “Рок-Січі” у 2007 році відрізнятиметься від 2006-го. А різниця справді є.

Йтиметься про прогнози, згідно з якими фестиваль стане важелем у руках інвесторів на шляху забудови острова. Прогнози, підкріплені деякими документами, на котрих і будується уся “анти-Рок-Січ” кампанія природоохоронців.

Наприкінці 2006 року Київрадою створено спеціальне Комунальне підприємство “Труханів острів”. Новостворене КП вже викликало неабияке заворушення серед свідомої громадськості і дало поштовх скандалу в стінах “Хрещатика-36”. Офіційно було заявлено, що КП створюється виключно з природоохоронною метою, задля контролю за дотриманням законодавства на острові, благоустрою, прибирання сміття тощо. Але в тексті Статуту підприємства сказано інше – КП створюється з метою реалізації проекту забудови Труханова острова готельною, котеджною та рекреаційною забудовою. Поки процес погодження затримано за рахунок особистої ініціативи пана Коваленка – голови Постійної комісії Київради з питань екологічної політики. Але прецедент ясно дав зрозуміти, що плани забудови острова нікуди не поділися після того, як вони були тимчасово відбиті науковцями і екологами у 2003 і 2004 роках.

На час проведення фестивалю “Рок-Січ”, започаткованого 2006 року, у 90 % видів птахів, що мешкають на території Києва, тривав гніздовий період. Багато пташиних виводків на Трухановому острові через галас і гуркіт музичної апаратури були покинуті батьками і загинули.

За загальноприйнятими нормами (про які тимчасово “забув” головний організатор муз-фесту), на другу половину травня-червень оголошується місячник тиші, приурочений до гніздівлі птахів. Так робиться у більшості цивілізованих країн і (формально) декларується в Україні. На превеликий жаль, відповісти на прискіпливе питання провокаторів “а скільки ж саме птахів кинули гнізда?”, неможливо. Проте, тверезо мисляча людина повинна усвідомлювати, що жоден птах не насиджуватиме кладку поряд з багатотисячним натовпом і озвученою за форматом рок-сценою. Тим більше – трьома рок-сценами.

Для початку наводимо наступні твердження еколога та ботаніка Івана Парнікози: “На Трухановому острові, в географічному центрі Києва, досі збереглися великі популяції надзвичайно рідкісної в Європі папороті гронянки багатороздільної, занесеної до Європейського Червоного списку”.

Учені й досі регулярно ведуть спостереження за станом популяції цієї рослини і флорою острова в цілому. Одного факту існування на ньому таких рідкісних рослин по суті досить, щоб заборонити на острові діяльність, спрямовану на скупчення на ньому натовпів відпочиваючих. Але досить для вчених-екологів – поки що не для Київради і, на жаль, не для пана Олега Скрипки.

Згідно з опитуванням киян, яке здійснив соціологічний центр ім. Разумкова у березні 2006 року, 66,9% киян виступають за створення заповідних обєктів на ряді територій у Києві, серед яких і Труханів острів. Це значить, що люди бажають зберегти острів у природному стані, в якому він зберігся до цього моменту. Не завдяки, а всупереч намаганням “грошових мішків” забудувати його та спробам деяких сил перетворити перед забудовою на танцмайданчик.

Ще з 2003 року науковцями пропонується створити на території острова два об’єкти природно-заповідного фонду – один в районі озера Баб’є і другий – на всій площі півострова Східний (Лісовий) на Трухановому. Обом об’єктам пропонується надати статус заказників місцевого значення.

Однак над Трухановим островом все ще нависає загроза забудови. Здавалося б, це не стосується безпечного на вигляд рок-фестивалю, про який йдеться, однак це лише на перший погляд

Еколог Олексій, один з керівників кампанії протидії забудові Труханова острова та ініціатор кампанії проти “Рок-Січі”, розповідає наступне про особисту зустріч з Олегом Скрипкою напередодні фестивалю у 2006 році: “Зустріч зі Скрипкою дуже розчарувала і мене, і моїх колег. Зрозуміло, що Скрипка – людина завзята і з неабиякою потугою  йде обраним шляхом, бачить мету. Таких не багато. Та після відвертої розмови про фестиваль стало зрозуміло, що людина він зовсім недалека. Ключова  фраза Олега звучала як “Український рок же раритетніший за українських  птахів!”. Я вважаю, що інтелектуальна, освічена людина не може дозволити собі таких слів. Ще я особисто зрозумів, що гроші на цей фестиваль Олег просив в Міносвіти не один рік поспіль. І тепер, коли це сталося, навряд чи когось слухатиме”.

Ще одна цікава подробиця: природоохоронці вважають, що самотужки оргкомітет не міг обрати місця для проведення фестивалю саме тут. “Це  єдине місце, в якому Київрада дозволила б його провести. Більше того, Київраді це потрібно більше, ніж самій Рок-Січі. Більше того, хто б це сам обрав для свого фестивалю місце, куди і транспорт як слід не ходить? Чому фестиваль не провели там, де Скрипка проводить Країну Мрій, скажімо?” - підсумовує  Олексій.

Наостанок, хочеться згадати літо 2005 року, коли проводився Всесвітній день Землі. Під час концерту на Майдані Незалежності відомий нам Олег Скрипка гучно доводив усім присутнім, що Київ кращий за Париж. Головним його аргументом було те, що Київ вважається найзеленішою столицею Європи. Тепер за допомоги того самого Скрипки зухвало знищується найцінніша ділянка Київської екосистеми.

Цікаво, про яку раритетність української фауни у порівнянні з українською рок-музикою скаже меценат Олег Скрипка, коли завдяки його ж музичним та “культурним зусиллям” на острів приїдуть екскаватори і розгорнуть повномасштабне будівництво? Відтак потуги музиканта на ствердження української культури гратимуть парадоксальну роль ефективного засобу знищення української природи – на користь і радість олігархів-забудовників, серед яких чимало представників тієї самої “Партії регіонів”. На відміну від п. Скрипки, ми жодною мірою не намагаємося звинуватити його у змові з “регіоналами” і продажності. Однак закликаємо до його національної свідомості: не можна розвивати культури шляхом знищення природи.

Цитуючи один з ранніх творів групи “Скрябін”, хочеться спитати народну думку про все це: «Чим пахне?».

Слід додати деякі узагальнення до вищесказаного.

Дана ситуація виглядає на перший погляд як типовий конфлікт двох сфер життя, котрі майже не перетинаються в Україні – музичної ("культурницької") та природоохоронної. Дві точки  зору, кожна з яких має право на існування. Нібито, при належному роз’ясненні пан Скрипка має розуміти всю цінність природи острова, де він проводить фестиваль (хоча б на буденному, не-науковому рівні), а пани екологи розуміють, що українську культуру слід плекати методами організації таких от фестивалів. На перший погляд усе тут ясно і прозоро.

Але ж сталося те, що ми спостерігаємо. Пан Скрипка став у позу ображеної святості і обвинувачує невідомих йому до того екологів та вчених у будь-чому – аби відстали та не вешталися під ногами. Мовляв, “Партія регіонів” і так дістала, а тут ще природоохоронці зі своїми претензіями... Панове екологи не відстають і вперто доводять, що не проти музики, не проти української культури, не проти масових заходів... Але проти винищення зелених зон і Труханова острова зокрема.

Як і будь-якій розумній та тверезомислячій людині, читачу має бути зрозумілим, що таке протистояння стає нелогічним та має під собою далеко складніші корені.

Ми бачимо лише вершину айсберга – намагання Олега Скрипки провести фестиваль у центрі Києва. Ми не маємо документальних підтверджень, чому він так вперто стоїть саме на такій локалізації фестивалю. Ми висловлюємо здогади, що це вигідно не стільки самому Скрипці, скільки Київраді та панам забудовникам, котрі, як відомо, проникли там повсюдно.

Ми висловлюємо припущення, що “Рок-Січ” вкотре планується як акт драми, наступним після якого стане захоплення острова забудовними фірмами – шматочок за шматочком. І не далі, ніж за десять років, обличчя Києва являтиме собою вже не зелені пагорби і острови, які все ще лишаються такими, а горезвісні “кам’яні джунглі”. А пан Олег Скрипка буде благополучно жити і розвивати українську культуру десь на дачі, котра на той час теж докорінно змінить своє “зелене обличчя”.

Хіба цей прогноз не схожий на реальність?

Великі гроші знову мають місце – таке припущення природохоронних організацій.

І конфлікт між двома автономними сферами українського життя виник не на голому місці – він існує вже як конфлікт між тверезо мислячою громадськістю та бізнесменами, що на очах у громадськості планують та планомірно втілюють у життя забудову останніх зелених перлин Києва.

Кажуть, що гроші нині вирішують усе.


6748 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 6 голосів)
comment Коментарі (0 додано)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua