Євро-інтеграція по-мелітопольськи

Мелітополь називають «авто-воротами до Криму», «черешневою столицею України», «медовим містом» (остання назва – дослівний переклад з грецької). Усі ці характеристики відповідають дійсності, так само як і твердження, що «Мелітополь – місто ста культур». Адже у місті споконвіку проживає близько ста етносів. І саме представникам національних громад міста спало на думку перетворити занедбаний міський парк ім. Горького у потужний мистецький та екологічний центр, який би прославив місто не тільки на всю Україну, а і на цілу Європу. Сказано – зроблено: представники національних громад, студентства, інтелігенції створили ініціативну групу, запросили європейських експертів – і провели «інтелектуальний штурм» проблеми.

«Штурманом» у розробці відповідного бізнес – плану став експерт Британської Ради Богдан Шумилович: за його словами, для нього справжнім відкриттям стала міжетнічна толерантність мешканців Мелітополя, яка має стати прикладом для багатьох місцин і в Україні, і у державах Європи: «Такі міста, як Мелітополь – взірець для європейців, тому що у них не так все і просто з міжетнічними проблемами та багатонаціональними громадами. А у нас дуже добрі традиції у тому плані: усі рідні, всі мають однакові можливості. Я переконаний, що проект перетворити старий радянського взірця парк на «зелену зону ста культур» буде втілено!».

Педагог Наталка Кидалова мріє, щоб Мелітополь перетворився на потужний мистецький центр – місто міжетнічного діалогу на європейському континенті. І перетворення звичайного парку на центр культур різних етносів – це перший крок до цього. Назвати оновлений парк Наталя пропонує «Парком ста культур», щоб у ньому знайшлося місце кожному з місцевих етносів. Її колега Ольга Шумко вважає, що проект реконструкції та модернізації парку – це та ідея, яка об’єднає міську громаду і владу, дасть поштовх економічному розвиткові міста: «Ми звикли нарікати, що держава фінансує освіту і культуру за остаточним принципом – але ж в Європі, у США культура часто підгодовує місцеву економіку, виконує функцію рушія прогресу, нехай і на локальному рівні. Але ж чимало грандіозних справ починалися з малого...».

Мені пощастило бути учасником «штурму» - тож мала змогу спостерігати, як швидко люди, що прийшли кожен зі своєю ідеєю, точкою зору, позицією стали командою однодумців. Почали з того, що парк не має носити ім‘я письменника М. Горького – адже він вважав, що української мови і культури не існує, що Україна може існувати лише у межах СРСР, та й у Мелітополі Горький ніколи не гостював... А потім більшість згадали біблійну Вавилонську вежу – і запропонували побудувати у парку Вежу ста культур: піраміду, що у ній розмістились би музеї (виставкові зали) з інформацією про культури народів, котрі мешкають у місті. Молодь запропонувала залучити high tech для створення експозицій; люди старшого покоління просили не забути про національні кухні – недарма ж в Європі розвивається так званий «гастрономічний туризм», люди подорожують, щоб скуштувати блюда національної кухні тієї чи іншої країни, або ж спробувати напої того чи іншого народу. Зазначу, що на мене незабутнє «гастрономічне» враження справили пиріжки з абрикосовим джемом і медові пряники – таких, як у Мелітополі, ви точно ніде не скоштуєте!

«Інтелектуальний штурм» громади приніс позитивні результати: по-перше, узгоджено проект реконструкції парку і створення у ньому центру «культурного діалогу» та «екологічної тропи», що вздовж неї висадять рослини і дерева, які символізують той чи інший народ. А Європейський фонд культури і Британська Рада готові надати фінансову і технічну допомогу для втілення проекту. По-третє, як повідомив мер Мелітополя Дмитро Сичов, міські власті шукають інвестора, який допоміг би профінансувати втілення паркового проекту. З іншого боку, його розробники переконані, що за умов раціонального підходу проект за 2 – 3 роки буде окуплений, та і сама реалізація проводитиметься поетапно, економно. Головне, стверджують мелітопольці, що вони об‘єднали довкола свого проекту не лише усе місто, але і фахівців з України та європейських держав. Тож не все так погано в Україні, панове владоможці – приєднуйтесь до народних євро-інтеграційних ініціатив!